Серед базових потреб будь-якої людини — продукти харчування, дах над головою та гідні робота й зарплата, аби перші два пункти було чим оплатити. Та за часів економічної кризи отримати все це, звісно, доволі проблематично. Одним із можливих шляхів виходу держави з кризи фахівці вважають відродження будівельної галузі через відновлення державних житлових програм, які раніше штучно припинили своє функціонування за браком коштів.
Квадратні метри в дефіциті
«Нині в Україні понад 7 мільйонів (42%) домогосподарств забезпечені житлоплощею меншою, ніж 13,65 квадратного метра, встановлених законодавством як норма. А 1,2 мільйона власників житла взагалі живуть у «будах» — 7,1 квадрата на людину, каже голова наглядової ради Всеукраїнського союзу виробників будматеріалів та виробів Іван Салій. І це, на його думку, не дивно, адже в Україні щороку житла будують на 1,8 мільярда гривень, тоді як, скажімо, у Польщі — на 36 мільярдів (у перерахунку на гривні), у Німеччині — на 222 мільярди.
У нас же є регіони, в яких за останні роки не збудували жодного нового квадратного метра. Більш-менш будують лише в чотирьох регіонах: на Київщині, Одещині, Львівщині та Івано-Франківщині. А за останні шість місяців найбільше нового житла постало на Київщині.
Найсумніші показники — щодо спорудження нового житла на одну людину. Аби будівельна галузь більш-менш розвивалася, цей показник щороку мав бити бути хоча б 1 квадратний метр на людину. Таким він є, скажімо, у Китаї. А в нас навіть на Київщині, яка нині є флагманом, цей показник менший удвічі. А ще — із загальних обсягів будівництва зведення житла становить нині лише 30%.
Та не все так сумно. Адже, порівняно з минулим роком, цьогоріч обсяги будівництва в Україні зросли на 12%. А отже, й на наступні роки маємо передумови для їхнього зростання. І розвиток житлових програм, на переконання Івана Салія, може стати для цього неабиякою підмогою.
Нові робочі місця
Перший заступник голови правління Держмолодьжитла Сергій Комнатний каже, що за часів економічної кризи та обмежених фінансових ресурсів дуже важливо сконцентрувати увагу на галузях, які стимулюють розвиток економіки. І це нині — саме будівельна галузь та розвиток державних житлових програм.
— В Україні необхідно відновити роботу житлових програм та спрямувати на їх реалізацію достатні кошти з державного бюджету на 2017 рік. Для держави ці програми не є збитковими, оскільки кошти, спрямовані на їх реалізацію, повертаються до бюджету через податки та збори. А кожне створене завдяки житловим програмам робоче місце стимулює створення ще п’яти у суміжних галузях (виробництво будматеріалів, їх доставка тощо) та додаткові робочі місця після введення житла в експлуатацію (в галузях надання послуг — адміністрування житлового фонду, виробництво меблів, побутової техніки тощо), — пояснив він.
І повідомив, що Мінрегіон за участі Держмолодьжитла підготував бюджетний запит про надання 2 мільярдів гривень з держбюджету на фінансування двох програм — пільгового молодіжного кредитування та доступного житла.
— Якщо спрямувати на програму доступного житла мільярд гривень, це дасть можливість залучити до економіки України 3,4 мільярда гривень інвестицій. Зокрема це дасть змогу побудувати понад півмільйона квадратних метрів нового житла, забезпечивши власними квадратними метрами понад 8 тисяч сімей, та створити і зберегти 56 тисяч робочих місць. Реалізація зазначених програм в Україні не несе витрат, адже вже протягом року як податки та збори до держбюджету повернуться 923 мільйони гривень. Але при цьому, крім позитивного економічного ефекту, буде вирішено чимало важливих соціальних питань, — каже Сергій Комнатний.
І наводить приклад програми доступного житла, яку реалізовано у кількох регіонах України з 2010 по 2014 роки. За цей час на це з держбюджету було спрямовано 435 мільйонів гривень. Це дало можливість залучити до будівельної галузі 1,7 мільярда гривень інвестицій та створити 1600 нових робочих місць. А якби ці робочі місяця не було тоді створено, на компенсацію у зв’язку з безробіттям держава мала б витратити майже 100 мільйонів гривень.
Розвиток державних житлових програм має дві основні складові — соціальну та економічну. Щодо першої — це передовсім поліпшення житлових умов соціально вразливих громадян. А ще якщо програми розвиватимуться, це позитивно вплине на демографічну ситуацію в країні, припиниться відтік робочої сили з України. І це безпосередньо пов’язано з економікою. Адже за останнє десятиліття, наприклад, понад 100 тисяч вітчизняних науковців, які народилися та здобули освіту тут, мусили шукати кращої долі за кордоном. І нині працюють на розвиток науки та економіки інших країн.
І все-таки перспектива є. Сергій Комнатний зазначив, що кілька тижнів тому на засіданні профільного комітету з будівництва, містобудування та ЖКГ віце-прем’єр Геннадій Зубко підтримав пропозицію депутатів, фахівців Держмолодьжитла та Федерації роботодавців щодо відновлення та розвитку державних житлових програм. І цим самими засвідчив політичну волю комітету перед Кабінетом Міністрів до реалізації цих програм. І нині триває спільна плідна робота Держмолодьжитла з комітетом із розробки стратегії розвитку організації до 2020 року та пошуку можливостей для фінансування цих програм. Уже надано 24 мільйони гривень.
Що у регіонах?
А генеральний директор Інвестиційно-будівельної компанії «Житло України» із Львівщини Роман Богуславський розповів, що здебільшого будівництво, яке нині триває у Львові та області, є комерційним. А тому, наприклад, молодій родині воно не по кишені. Купують його зазвичай або місцеві багатії, або люди з високими статками, які приїздять з інших регіонів, або із заробітків з-за кордону. Рівняючись на них, молодь Львівщини штурмує посольства Польщі й Чехії, аби виїхати туди на заробітки та «продати» свої руки або мізки якомога дорожче. Бо тут їх нічого не тримає: немає житла та, як наслідок, у багатьох немає родини. Або — сім’я з однією дитиною. І ось тато їде працювати за кордон, а родина чекає на нього вдома. Чи повернеться він? Можливо. Та, як варіант, згодом перевезе за кордон і свою родину.
Також у місті є понад 4 тисячі учасників АТО, яким держава обіцяє поліпшення житлових умов та земельні ділянки. Але насправді отримують їх лише одиниці. Тому, за словами пана Романа, Львівську міськраду вже тривалий час, проживаючи у наметах біля неї, пікетують хлопці, які повернулися з передової, аби привернути увагу місцевої влади до своїх проблем.
Тому, на переконання фахівця, домогтися відновлення та фінансування державних житлових програм буде, можливо, легше, якщо розглядати українську молоду родину не лише як людей з поки що малими статками та молодих фахівців, а ще й як членів сім’ї учасників АТО. Аби дати можливість і їм скористатися допомогою держави. Нині у Львові зводиться будинок на 53 квартири для цієї категорії осіб, але фактично хлопців, які вже отримали посвідчення і повернулися додому, понад 4 тисячі.
Військовим та переселенцям
У зв’язку з цим Сергій Комнатний також додав, що відведення земельних ділянок учасникам АТО не вирішує питання поліпшення житлових умов хлопців та їхніх родин. Адже, по суті, це дублювання Конституції, згідно з якою кожна людина має право на отримання такої частки землі. Аби їм допомогти, до ВР внесено законопроект № 4550, за яким у межах держпрограми доступного житла «70х30» для учасників АТО започатковують програму «50х50» (половину вартості житла для них компенсує держава). Паралельно Держмолодьжитло проводить перемовини з органами місцевого самоврядування в областях. Їхні представники кажуть, що, у разі прийняття законопроекту та передбачення коштів у держбюджеті, вони готові, зі свого боку, за рахунок коштів місцевих бюджетів взяти посильну участь у цій програмі, якщо демобілізовані воїни внесуть свою частину коштів.
Він також розповів, що фахівці Держмолодьжитла розуміють, що започаткувати нову бюджетну житлову програму нині нереально. Але якщо відновити і належно профінансувати вже апробовану програму пільгового молодіжного кредитування, то можна досягти вагомих результатів. Спільно з фахівцями Мінмолодьспорту розробляють зміни до інструкції про визначення кандидатів на отримання кредитів, за якими родинам демобілізованих воїнів АТО будуть нараховувати додаткові бали, а отже, вони матимуть пріоритет щодо отримання такої позички.
Щодо внутрішньо переміщених осіб — немає чіткої статистики, скільки з них невідкладно потребують поліпшення житлових умов. Держава поки що допомагає їм лише з тимчасовим проживанням. Але ж родини, які не мають постійного житла та перспективи його отримати, не бачать для себе сенсу залишатися в певному регіоні та бути економічно активними (шукати роботу, платити податки). Не всі навіть віддають дітей до шкіл та дитсадків, адже тимчасове житло можна втратити будь-якої миті. І знову доведеться зриватися з місця… Тож, на переконання пана Комнатного, розв’язанню цієї проблеми також значно сприяло б відновлення програм державного житлового будівництва.
Фахівці кажуть: історія має багато прикладів, коли одним із беззаперечних кроків до прогресу у країнах з економікою, що занепадала, було відродження будівельної галузі. Результатом цього ставало підвищення рівня життя населення. Натомість в Україні нині частка будівельної галузі у ВВП країни становить лише 2,2%, тоді як в інших країнах — 8—10, і є навіть 14%. Зробити ривок у потрібному напрямі може допомогти саме відновлення та розвиток державних житлових програм.
ДО РЕЧІ
Діяльність Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву буде концептуально змінено. Фонд має стати самодостатнім і прозорим інструментом у сфері молодіжного будівництва, який відповідатиме сучасним європейським нормам. Таке бачення закладене у новій Стратегії Держмолодьжитла, наголосив віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко, повідомляє прес-служба Мінрегіону. Стратегія перезавантажує діяльність Фонду, передбачає прозорість у прийнятті рішень і відкритий доступ до них громадськості.
КОМПЕТЕНТНО
Андрій РЕВА, міністр соціальної політики:
— 19 жовтня 2016 року уряд прийняв постанову №719 «Питання забезпечення житлом сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів 1—2 групи з числа військовослужбовців, які брали участь у цій операції та потребують поліпшення житлових умов. Ми усуваємо чиновника від процесу розподілу благ, на які має право людина. Тобто не чиновник визначає, яку квартиру й де потрібно буде придбати сім’ї загиблого в АТО або інваліду 1—2 групи — учаснику бойових дій, а вони самі безпосередньо в межах суми прийматимуть рішення. До ухвалення цієї постанови гроші на такі цілі надавали держадміністраціям, які купували житло, потім передавали місцевим органам влади. Комісія при органі місцевого самоврядування визначала особу чи родину і видавала ордер. Нині Мінсоцполітики готує роз’яснення для місцевих органів влади про порядок переходу на нові умови забезпечення у разі потреби житлом сімей загиблих учасників АТО та військових, які внаслідок поранень у боях на сході країни отримали 1 чи 2 групу інвалідності.
Ми в Google+