Симпатичну білявку Вікторію Новицьку в цьому книжковому королівстві в центрі Рівного зустрінеш щодня. «Затишна книгарня» — її з чоловіком Михайлом дітище, яке гостинно відчинило двері в листопаді. Втілити ідею допоміг грант 250 тисяч: його отримали за урядовою програмою «єРобота». Та в їхньому житті все було не так просто, як може видатися на перший погляд.

«Прокинулися від вибухів: війна!»

Подружжя Новицьких жило й працювало в Херсоні. Мали власний бізнес — міську друкарню на Університетській та медіахолдинг, який друкував чи не найбільші в Україні наклади газет. Серед видань літературний журнал «Дебют-газета» із пробами пера талановитих авторів з різних куточків держави. Вікторія як головний редактор душу вкладала в цей часопис. А ще газета «Гривна» (це скіфська жіноча прикраса, а не грошова одиниця), яка безперервно приходила  до читача з 1994 року.

Вікторія та Михайло цим жили. А у вихідні із п’ятирічним Максимком їздили на Кінбурнську косу. Творча аура та чудовий клімат додавали натхнення утверджувати українське слово й культуру, нести їх людям.

До речі, колонка Михайла Новицького в нашій рубриці «Прошу слова!» наприкінці 2019-го була про «Дебют-газету».

Він назвав її колискою успіху українського друкованого слова, яка є достойним конкурентом інтернету. Перше число «Дебют-газети»-2022 побачило світ у січні й навіть встигло дійти до читача. А черговий номер «Гривни» — 23 лютого. Наклад відправили на експедицію, але всі плани обірвав ранок 24 лютого.

Новицькі поспіхом зібрали найнеобхідніше й того самого дня поїхали на Рівненщину — малу батьківщину Вікторії. Речей мали обмаль, хіба книжок пів машини.

«Ми розуміли: будемо першими серед тих, на кого полюватимуть окупанти. А бої вже тривали на підступах до міста, на Антонівському мосту. У Нову Каховку вони зайшли того самого дня і знущалися саме з медійників. Дехто з наших знайомих зник, наші автори зазнали тортур. Зокрема, чоловіка пенсійного віку змушували коментувати на камеру, що він приймає новий режим. Звісно, внаслідок катувань. Ми були шоковані, коли це побачили», — розповідає Михайло Новицький.

Такий вигляд має «Затишна книгарня» на Соборній, 94 в Рівному. Фото надав автор

«Маємо щось робити!»

Гадали, побудуть на Рівненщині недовго. Та минали дні, місяці. Тривожні звістки з Херсона не давали змоги спати спокійно. Вирішили, що треба щось робити.

Так народилась ідея «Затишної книгарні». І хоч у центрі Рівного Новицькі нарахували аж п’ять книгарень у радіусі 200 метрів, ризикнули. Підготували цікавий бізнес-проєкт, який завантажили через сайт «Дія», і невдовзі отримали відповідь: задум схвалено.

250 тисяч від держави вистачило на спеціалізоване обладнання. Орендували приміщення, наповнювали його книжками й затишком (звідси й «Затишна книгарня») власним коштом. Добрі люди позичили генератор, що працює, щойно вимикається світло. Тож покупці не відчувають дискомфорту.

Обов’язкова умова отримання гранта — створення двох робочих місць. Претендентів на посади продавців-консультантів, каже Вікторія, було чимало. Вона обрала найкращих: Катерина приїхала до Рівного з Харкова, Ірина повернулася з Польщі. Сама Вікторія дуже любить читати і як головний редактор журналу була знайома з багатьма авторами. Тобто її хобі тепер перетворилося на щось значно більше.

Новицькі зазначають, що серед покупців здебільшого молодь, яка цікавиться класикою та сучасною літературою, саморозвитком. Мами купують дитячу літературу. Тут представлено понад два десятки найкращих українських видавництв — так спрацьовують попередні контакти.

До війни Новицькі були партнерами міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», співпрацюють з його засновниками Тетяною та Юрієм Логушами й тепер. Якщо раніше подружжя друкувало твори переможців конкурсу, то тепер пропонує купити їхні книжки з логотипом «Коронації слова». А ще тут є доробок лауреата Шевченківської премії херсонського поета Анатолія Кичинського, який теж переїхав до Рівного. У «Затишній книгарні» тепер планує творчі зустрічі з читачами.

Співпрацюють Новицькі і з місцевими авторами. Днями полиці прикрасили книжки рівненської письменниці Юлії Новак-Голубєвої, мами трьох дівчаток, яка пише  про виховання на своїх життєвих прикладах.

Михайло та Вікторія зауважили: якщо в Херсоні люди здебільшого читали періодику, то Рівне — місто літератури. Її величність книжка — це і чудовий подарунок, й заспокійливе в ці буремні часи. А «Затишна книгарня» перетворилася на креативний простір, де можна дізнатися про літературні новинки та придбати їх.   

Свідомо обрали Україну

І хоч Новицькі мали нагоду виїхати за кордон (друзі й родичі досі запрошують), обрали Україну. Працюють, сплачують податки. Звісно, про колишні заробітки не йдеться. Та вони розуміють важливу місію нести людям світло на інформаційному фронті. Завдяки міжнародній донорській допомозі, яку вдалося залучити, відродили улюблену для херсонців «Гривну»: наклад 20 тисяч примірників віддрукували в Запоріжжі після визволення Херсона. Доставили до міста землякам, які мають змогу отримувати газету безплатно. Уже сформували третій номер: важливо, кажуть, залишатися на зв’язку із прихильниками друкованого слова. А для тих, хто полюбляє інтернет, наповнюють новинами сайт «Grivna. ua».

Завдяки володінню англійською Вікторія стала амбасадором України у світі. Як учасниця делегації Асоціації незалежних регіональних видавців України в жовтні побувала у США, де виступила в університеті журналістики у Нью-Йорку. Розповідала про Херсон, який тоді був під окупацією. А ще дала інтерв’ю газеті «Вашингтон пост» та одному з американських телеканалів. Побувала в Норвегії, де зустрілася із президентом парламенту королівства Масудом Гарахані. Він пишається орденом  Ярослава Мудрого, який отримав від нашого Президента. У Вікторії в Осло було інтерв’ю провідним ЗМІ. Разом із медійниками асоціації планує нові поїздки з благородною місією: донести світові правду про Україну. Ту, яка йде від її небайдужого великого серця. І якої не заглушити ані калібрами, ані касетними снарядами. 

Насамкінець. Новицькі із тривогою вдивляються в телевізійні кадри з рідного Херсона, який нещадно знищують окупанти. Їхня друкарня вціліла, хоч шибки вже повилітали. Болить, що й казати… Але той біль помножений на нашу велику українську мрію, яку невтомно наближають і вони. Рідне слово — теж зброя, прицільна і напрочуд влучна. Укотре переконуюся в цьому, гортаючи сторінки першої та єдиної 2022-го «Дебют-газети», яка перетворилася на історичну реліквію незламної України.