Першого дня серпня в Чорному морі відкрилися зелені коридори, через які відновлено експорт українського зерна. Тим часом сусіднє Азовське море майже все стало зеленим для російських загарбників, які вивозять ним з України награбоване збіжжя і не тільки. А у кремлі нітрохи не приховують загарбницьких намірів, попри відомі попередні завдання «спецоперації».

«Азовське море де-факто стало внутрішнім морем росії. Такі великі порти, як «Маріуполь» і «Бердянськ», можуть збільшити морський транспортний потенціал росії, — зловтішно радіє офіційне видання рф «парламентська газета». І далі змушує аж облизуватися читачів, обіцяючи їм загарбані в Україні смачні багатства: — І тут дуже пригодився потенціал південних українських регіонів: овочі, фрукти, молочна продукція, знамениті херсонські кавуни, мелітопольська черешня». 

Так-так, ще донедавна кремлівські пропагандистські ресурси вслід за пуйлом поширювали на весь світ «вимушену» причину широкомасштабного вторгнення в Україну. Начебто вдалися до агресії, щоб ліквідувати військову загрозу для рф з боку України, США, НАТО. Нині ж бачимо, що чи не найбільшою небезпекою для себе рашисти вважали вирощені українцями врожаї зерна, овочів та фруктів.

Проводячи «декавунізацію» та загалом грабуючи тимчасово окуповану українську територію, росія знову підтверджує прадавню агресивну ментальність орди стосовно своїх сусідів: убивати і грабувати. І брехати теж.

«…не повністю забезпечує себе продуктами»  

Сухопутний коридор з рф до окупованого нею Криму має для кремля стратегічне значення. Ще й тому, що за вісім років окупації півострова росіяни знову наступили на ті самі історичні граблі. Бо ж відомо: у ті роки срср, коли Крим офіційно був у складі рф, вони підтвердили свої невміння і безпорадність господарювати там. І тільки коли півострів через цілковитий занепад і щоб виправити ситуацію передали до складу України, тамтешня земля і всі виробництва почали оживати, працювати і давати результат.

Що відбулося після 2014 року, коли окупанти обіцяли кримчанам золоті гори? Знову гаплик. Це визнають навіть у кремлі.

«За вісім з половиною років після возз’єднання з росією Крим збільшив виробництво, однак не повністю забезпечує себе продуктами», — підтверджує ота «пг» неспроможність прогодувати самих себе на загарбаній землі.

Який вихід знайшли у кремлі? Скористалися досвідом Туреччини, де у схожих кліматичних умовах збирають великі врожаї? Активно почали застосовувати сучасні передові технології? Може, нарешті почали працювати, а не істерично горлати: «Кримнаш!»? Та ні… «Збирач земель» здатний діяти інакше.

«Повернення херсонських і запорізьких сільгоспвиробників на кримський ринок посприяє зниженню цін та посилить конкуренцію в галузі, що позитивно позначиться на її розвитку. Використовуватимуть у Криму ще й іншу продукцію з українських регіонів», — стверджую видання окупантів, цинічно називаючи окупацію, зруйнування міст і сіл Запорізької та Херсонської областей, вбивство там цивільних людей «поверненням на кримський ринок».

«Щоб ви ним вдавилися!» Ось так щиро бажають окупантам люди з південної частини Запорізької області, через яку вже тривалий час сунуть у Крим ваговози, навантажені награбованим зерном з місцевих господарств. Те саме гукають і вслід вантажівкам, які везуть збіжжя трохи ближче: до морських портів у Бердянську та Маріуполі.

«Вивезти все, що можна!»

Самовпевнено назвавши Азовське море внутрішнім, російська пропаганда подає це як чергову військову перемогу. «Воно перестало бути загрозою для Криму: там більше немає військово-морських баз України», — тішиться провладне видання.

А через напівзруйновані порти росія влаштувала державне мародерство. У тимчасово окупованому Маріуполі проміж усіх зруйнованих і пошкоджених об’єктів інфраструктури орки та місцеві колабораціоністи відразу взялися за відновлення роботи морських воріт. Найперше там частково відновили електроенергію і почали перевалку зерна.

Рух вантажних кораблів у порту Маріуполя зафіксував супутник ще у травні. Одне із суден, що раніше було пришвартоване біля причалів, де зазвичай вантажать металопродукцію, перемістилося ближче до зернових терміналів. Усього на початок широкомасштабного вторгнення рф в Україну в акваторії порту перебували шість суден під іноземними прапорами. Тоді ж там залишилася готова до відправлення не тільки металева продукція місцевих металургійних комбінатів «Азовсталь» та ім. Ілліча. В адміністрації Маріупольського морського торговельного порту уточнили: на складах було більш як 3,4 тисячі тонн зерна, ще 9 тисяч тонн уже завантажили на одне із суден, однак воно тривалий час не могло вийти в море.

Для нормальної роботи порту і виходу з нього окупанти спершу підняли затоплений катер морських прикордонників, який блокував так звані старі ворота.

«Окупанти відновлюють роботу порту і планують вивезти звідти все, що зможуть. Та вихід через старі ворота для них може бути не придатним через малу глибину для більшості наявних там кораблів. А нові ворота теж було заблоковано», — зазначає Маріупольський міський голова Вадим Бойченко.

Виходу в море у згаданому місці заважало затоплене судно «Меотида», підняти яке окупанти не могли, бо не було електрики та потужних кранів у робочому стані. Однак про рішучі наміри засвідчило те, що інспектувати місто і порт примчали лідер «днр» і навіть заступник голови уряду росії марат хуснуллін. Відоме й завдання, яке поставили прибулі: інспектувати все, що можна вивезти з міста в рф, і не зволікати з цим. Те саме стосується і загарбаного збіжжя, автомобілі з яких періодично рухаються дорогами Маріуполя.

Наприкінці червня про початок вивезення зерна через порт повідомили і в окупаційній адміністрації Бердянська. Перше судно з вантажем понад 7 тисяч тонн, за версією грабіжників, пішло «до дружніх країн». Оскільки таких в рф небагато, мабуть, ішлося про Сирію.

Отож нині реальність така, що російським окупантам вже ніяк не обійтися без використання портів Азову. Адже «визволителі» настільки збільшили обсяги загарбаного зерна, овочів, фруктів чи іншої української продукції, що їм тепер навіть не вистачає сухопутних шляхів, які ведуть до рф через Крим. І тому дуже актуальним залишається коротке побажання запорізьких земляків услід ваговозам із нашим збіжжям.