Відкриття першої в місті Житомирі, але п’ятнадцятої в області поліцейської станції відбулось у робочому режимі без гучних промов і традиційного перерізування червоної стрічки. Для працівників служби превентивної діяльності розширення мережі опорних пунктів, де майже цілодобово готові прийти на допомогу людям, вже звичний процес, від якого напряму залежить покращення криміногенної ситуації.

Не завжди економія на користь

Основою правопорядку є і буде профілактична робота із контингентом, схильним до вчинення протиправних дій. Цей суто бюрократичний термін об’єднує як осіб, що вже вчиняли кримінальні злочини, так і категорію громадян, чиї поведінка й стиль життя небезпідставно змушують непокоїтися, хоча ще не підпадають під статті Кримінального кодексу.

Всі ми зацікавлені в тому, щоб не дати потенційному правопорушнику оступитись, тим самим врятувавши його від тюрми, а людей довкруж нього — від можливості стати потерпілими.

Дільничний офіцер поліції (звісно, якщо він справді відповідає своїй непростій посаді) досконало знає, хто чим дихає і що від кого можна очікувати. Наочним підтвердженням цього є американська правоохоронна система. Там шериф на своїй дільниці знає кожного особисто, і це обходиться платникам податків дешевше, ніж сподівання, що біди не станеться. Створення поліцейських станцій — своєрідний вітчизняний аналог такого досвіду, бо місцеві громади готові забезпечити дільничних офіцерів поліції приміщенням із комфортними умовами для роботи та всією необхідною оргтехнікою включно з інтернетом. Натомість грошове забезпечення поліцейських і надання транспорту, завдяки якому копи здатні ефективно контролювати ситуацію на підвідомчій дільниці, то вже клопіт МВС.

Саме за таким принципом діють 14 поліцейських станцій у Житомирській області, більшість із яких дислокована на території новостворених ОТГ. На відміну від сільрад і райдержадміністрацій, у них є фінансові можливості для виконання своєї частки зобов’язань, покликаних гарантувати правопорядок і безпеку, в яких зацікавлені жителі місцевих громад. Єдиним винятком став Житомир, де поки що перша на території міста поліцейська станція — на повному утриманні самих поліцейських. Це при тому, що коли на станціях, дислокованих у селах і селищах міського типу, у штаті по одному-двоє офіцерів, то в обласному центрі забезпечено цілодобове чергування на двох робочих місцях — дільничного поліцейського і ювенального інспектора.

При цьому в Житомирі найпростіше створити життєво необхідну мережу — дільничні офіцери поліції вже працюють у кімнатах, які надали для них житлово-комунальні підприємства, ЖБК і ОСББ. Потрібно лише ухвалити загальноміську програму та спрямувати кошти на суто косметичний ремонт та оснащення сучасною оргтехнікою вже наявних робочих кабінетів, щоб перетворити їх на поліцейські станції.

Поліцейські станції — не тільки робочий кабінет дільничного, а й місце, де завжди зарадять у конфліктних ситуаціях. Фото відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Житомирській області

Статистика результативності й втрат

На Житомирщині 40% розкритих кримінальних правопорушень — це заслуга дільничних, які найкраще знають, хто може бути злочинцем, а тому напрочуд результативно діють гарячим слідом. У багатьох районах області цей показник навіть суттєво вищий від середньостатистичного, як наприклад, в Андрушівському районі, де у 52% ситуацій правопорушників встановлюють місцеві шерифи. Загалом цьогоріч за 10 місяців дільничні офіцери поліції розкрили 1839 кримінальних злочинів. Проте це дрібниця порівняно з безліччю адміністративних правопорушень — від появи у громадських місцях у стані сп’яніння й до дрібних крадіжок, про що складено 36,9 тис. адмін­протоколів.

Порівняно з розкриттям гучних убивств і резонансних пограбувань ця рутинна діяльність правоохоронців видається нібито дрібною, однак саме від ефективної роботи, насамперед дільничних, великою мірою залежить безпека наших громадян, особливо у містечках, селищах і селах, де, на відміну від великих міст, на вулицях немає патрульних поліцейських.

Однак тих, хто постійно на передовій у боротьбі за спокій людей, турбує непродуманість деяких нововведень. Одне з них — нинішня межа кримінальної відповідальності за майнові злочини, що становить… 192 грн 10 коп. Усе, що нижче цієї суми, — це адміністративне правопорушення, натомість те, що вище — кримінальний злочин, за вчинення якого правопорушник, може, й не опиниться у тюрмі, однак отримає тавро на все подальше життя. Тому явно сміхотворна межа б’є одним кінцем по правоохоронцях, додаючи їм роботи, а другим — по тих, хто вперше оступився, зробивши необдуманий крок.

Ще одна проблема дільничних офіцерів поліції — нинішнє навантаження, що становить 8 тис. осіб у містах і 7 тис. у сільській місцевості. Доречно нагадати, що у міліції воно становило відповідно 3 тис. і 2,2 тис. Кожен може сам відповісти на просте запитання: чи може одна людина охопити увагою 8 тис. осіб? А про спілкування з кожним і попередження можливих правопорушень годі й казати!

Не очікувати, коли до тебе звернуться по допомогу, а самому йти до людей — такий принцип сповідують українські шерифи у поліцейській формі

Від престижності роботи — до якості кадрів

Насправді нормативні документи встановлюють верхню межу кількісного навантаження, яке в регіонах мають право корегувати у бік зменшення з урахуванням криміногенної ситуації та густоти населення. Наприклад, на Житомирщині, що одна з найбільших в Україні за площею, але найменш заселена з-поміж областей, за нормативами мінімально допустима кількість дільничних офіцерів поліції 154, а насправді за штатним розписом — аж 243 посади. Тобто фактичне навантаження не перевищує 5 тис. осіб на дільничного. Це вдвічі більше, ніж було в міліції, однак менше нинішніх нормативів. Утім, кожна сьома штатна посада вакантна.

Цікаво, що у патрульній поліції на початку реформи конкурсний відбір сягав 25—30 претендентів на одне місце, а нині всі під’їзди міських багатоповерхівок Житомира обклеєно оголошеннями про додатковий набір на службу. Серед головних причин малої престижності роботи в поліції — важкі фізичні й психологічні навантаження при відносно малій зарплаті. Вона в більшості дільничних офіцерів — у межах 11 тис. гривень «чистими» за фактично цілодобову роботу без вихідних. Ще один малоприємний нюанс — відсутність кар’єрного зростання, бо найвище звання для місцевого шерифа — капітан. На відміну від більш престижних служб, де можна змінювати спеціалізацію і щонайменше стати майором, дільничних вкрай неохоче переводять на інший профіль роботи.

Створення поліцейських станцій з комфортними умовами для ефективної роботи — значний стимул для підвищення престижності професії дільничного. Як і забезпечення службовим транспортом, без якого тримати під контролем десятки поліських сіл і хуторів неможливо. Вже наступного року до 15 нині діючих поліцейських станцій в області планують додати ще десять, більшість із яких дислокуватимуться в ОТГ. У багатьох із них надійними помічниками дільничних є громадські формування. До честі керівництва Головного управління націо­нальної поліції в Житомирській області, аби не було «дутих» громадських формувань, зменшили їх майже удвічі, а от наявні нині 53 об’єднання із 1682 добровільними помічниками є реальною силою, на яку справді можна покластись.

Складніша ситуація із забезпеченням автотранспортом. До 34 легковиків, що у розпорядженні дільничних, потрібно додати ще щонайменше півсотні. Є великі сподівання на допомогу в цій важливій справі від новостворених ОТГ. Водночас дуже не хочеться, щоб дільничний офіцер поліції почувався зобов’язаним місцевій владі, бо справжній шериф має служити винятково Закону та захищати права законослухняних громадян.

А ТИМ ЧАСОМ

Офіцери черкаських громад незабаром стануть до роботи

Роман КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

ПОРЯДОК В ОТГ. У січні наступного року штатні поліцейські офіцери приступлять до роботи у двадцятьох ОТГ Черкащини. Нині правоохоронці завершують навчання та стажування, а перед цим здобули перемогу в конкурсі. Офіцери 24 години на добу перебуватимуть на території об’єднаної територіальної громади, виконуючи свої функції. У Національній поліції України планують забезпечити кожного поліцейського офіцера громади власним службовим транспортом.

Проєкт «Поліцейський офіцер громади» — це наступний крок у реформі Національної поліції, який планують реалізувати у два етапи: перший — спочатку налагодити роботу у 802 об’єднаних громадах, другий — на території всієї держави. Його основна мета — забезпечити кожну територіальну громаду окремим офіцером, який працюватиме на території громади. Оскільки поліцейський офіцер стає повноправним представником громади, вона бере на себе частину фінансової підтримки його роботи та забезпечує робочим приміщенням і місцем проживання, про що йдеться в укладеному меморандумі про співпрацю між представниками окремої територіальної громади та поліції.

Щоб стати офіцером громади, необхідно пройти спеціальне навчання та отримати відповідні навички, зокрема у розслідуванні кримінальних проступків, вирішенні питань безпеки дорожнього руху, превентивної роботи, з дорослими і дітьми, контролі за обігом зброї.

Насамкінець.  Під час проведення будь-якої масштабної реформи неминучі окремі прорахунки, на які слід адекватно реагувати, а не заплющувати на них очі. Підвищення престижності посад дільничних офіцерів поліції — одна з таких проблем, від правильного і ефективного вирішення якої напряму залежать якість кадрів і довіра людей до держави загалом.