Серед учасників Всеукраїнської студентської конференції «Україна понад усе» — голови студентських рад і парламентів, волонтери і юні дослідники з Донбасу і Галичини, Поділля і Полісся, Наддніпрянщини і Буковини, Слобожанщини і Причорномор’я. Усіх об’єднала активна громадянська позиція, загострене почуття справедливості та дорослої відповідальності. Студенти були серед героїв Небесної Сотні і бійцями добровольчих батальйонів. Учорашні студенти медичних навчальних закладів нині рятують солдатське життя на передовій, турбуються про поранених у військових шпиталях і регіональних закладах охорони здоров’я. Багато юних дослідників-патріотів ведуть дослідницьку та пошукову роботу, пов’язану з героїчним минулим та сучасним нашої держави.

Кожен виступ на конференції було пронизано загостреним почуттям причетності до історії та сьогодення нашої країни, прагненням активно впливати на формування патріотичних почуттів однолітків. Студенти ділилися досвідом організації гуртків, клубів за інтересами, акцій на підтримку воїнів АТО, фотовиставок, літературних та історичних дискусій, розповідали про героїчних земляків, які захищають Україну.

Шевченкове слово завжди об’єднує патріотів. Фото з сайту medcol.sumy.ua

Приміром, про практику науково-пошукової краєзнавчої роботи, яка сприяє вихованню студентів у дусі патріотизму, розповіла Наталія Обез із Лубенського медичного училища, що на Полтавщині. У Харківському національному фармацевтичному університеті, як розповіла Наталія Оникієнко, працюють над впровадженням системи національно-патріотичного виховання на традиціях українського козацтва. Провідні ідеї, які притаманні українському козацтву, — свобода і незалежність, верховенство прав людини і народу, суверенність особистості та інші стали найважливішими в національній системі освіти і виховання в різні історичні періоди. Вочевидь, подібні ідеї потрібно сміливіше впроваджувати в сучасну практику роботи з молоддю, щоб навчати самовіддано захищати рідний народ від чужоземного поневолення, прищеплювати риси українського національного характеру, світогляду, національних і загальнолюдських цінностей. Зрештою, козацька система виховання формувала високі й лицарські якості, пошану до жінок, старшого покоління, милосердя. Все це потрібно брати на озброєння як студентам, так і їхнім наставникам.

Нині, як і завжди, московська ідеологічна машина намагається перевернути все догори ногами, принижуючи українців. Тим цінніша розвідка Світлани Бивалої з Черкаського медколеджу, яка давно цікавиться однією з найяскравіших постатей української історії — Івана Мазепи. «Щоб хто не казав, Іван Мазепа став символом самостійництва і державотворення для українського народу. Немає ніякої потреби з патріотичних міркувань перекручувати факти, аби перетворити Мазепу на янгола чи святого, — достатньо віддати йому належне як великому синові України, діяльному патріотові й мужньому оборонцеві інтересів української нації», — вважає авторка розвідки.

Подібні зрілі, аргументовані висновки, які звучать із вуст юних дослідників, ровесники сприймають із розумінням, це змушує їх замислюватися над фактами історії та сьогодення.

Приємно, що студенти зі східних регіонів України дедалі більше заглиблюються в теми національно-патріотичного виховання як на історичних прикладах, так і на сучасних, як це роблять, приміром, Аліна Бабенко та Ірина Бикова зі Старобільського медичного училища Луганської області. Перекидаючи місток до сьогоднішніх героїв-патріотів, студенти з різних регіонів називають сотні імен тих, хто прислужився Батьківщині, віддавши за неї життя, тих, хто вижив у воєнній м’ясорубці й нині може розповісти правду про агресію з боку сусідньої держави.

Для студентки Черкаського медичного коледжу Вікторії Хижняк прикладом високого героїзму є її батько — Олександр Миколайович Хижняк. Він неодноразово ризикував своїм життям та був за кілька кроків від смерті. Однак вижив, повернувся додому. Тепер розповідає молоді про героїзм наших воїнів й медиків, які врятували сотні життів.

Рефреном на зібранні студентів звучали вічні шевченкові слова:

«Свою Україну любіть.
Любіть її во врем’я люте,
В остатню,
тяжкую минуту
За неї Господа моліть».