Шкода, але відомий вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом» так і не став настільним для керівників прифронтових областей Донбасу та всієї держави. Ще прикріше, що цього не відбулося ні на першому-другому, ні навіть шостому році інформаційної та гібридної воєн. Не вірите? Ось вам кілька цифр. Нині кожного місяця на не підконтрольній українській владі території Луганської області, де безліч економічних і соціальних проблем, щомісяця виходять чимало друкованих видань загальним тиражем близько мільйона примірників. Тим часом на українській частині краю наклад ЗМІ становить всього майже 100 тисяч примірників. Тому часті висловлювання, що ми програємо інформаційну війну, видаються вже навіть не наріканням, а немов компліментом самим собі.

Про ці сумні реалії також ішлося на «Донбас Медіа Форумі 2019», який зібрав у Харкові понад 600 учасників: журналістів, експертів, активістів громадських і правозахисних організацій, керівників Донбасу.

Теми цьогорічного вже п’ятого ДМФ ті самі й досі актуальні для медіа Донбасу та інших областей України. Зокрема це протистояння проросійській пропаганді, дезінформації та маніпуляціям у ЗМІ, інформаційна політика щодо реінтеграції окупованих територій краю і вже визволених від «руского міра», обмін міжнародним досвідом щодо висвітлення подій у зоні війни чи збройних конфліктів, особливості комунікацій із жителями окупованих територій Донеччини і Луганщини, виклики для свободи слова та журналістів в умовах війни, міжнародна співпраця проти дезінформації тощо.

Завдяки зусиллям організаторів — ГО «Донецький інститут інформації» та зарубіжним партнерам — Посольству США в Україні, Internews, USAID, представництву Євросоюзу в Україні форум за минулі роки виріс зі статусу регіонального до міжнародного, тому участь у ньому представників з різних країн світу стала нормою. Тим більше що майстер-класи, обговорення чи дискусії проходять довкола спільних проблем.

Також цього року стало відчутнішим представництво органів державної влади: на спеціальному заході-дискусії «На шляху до миру на Донбасі. Стратегія зміцнення національної єдності. Інформаційний вимір» побували голови обласних державних адміністрацій прифронтових Донеччини і Луганщини Павло Кириленко та Віталій Комарницький.

В обговоренні окремих ініціатив Офісу Президента України, приміром, стосовно зміни структури органів влади, відповідальних за реінтеграцію окупованих територій Донбасу тощо, взяв участь заступник Керівника Офісу глави держави Юрій Костюк, який встиг переконатися, що сам форум і питання, які тут обговорювали, вкрай важливі в умовах інформаційної війни.

«Перефразовуючи вислів очільника Офісу Президента Андрія Богдана, що нам не потрібні журналісти-посередники, хочу побажати успіхів цьому заходу і підкреслити, що в умовах війни нам потрібні журналісти-союзники», — наголосив він і запевнив: на інвестиційному форумі, який невдовзі відбудеться у Маріуполі, йтиметься не тільки про відновлення інфраструктури Донбасу, а й про проблеми інформаційної сфери, порушені журналістами.

Як зізнався голова Донецької ОДА Павло Кириленко, відвідавши тільки один захід-дискусію дводенного форуму, він встиг списати у робочому блокноті п’ять сторінок, нотуючи окремі ідеї та питання, що їх обов’язково потрібно реалізувати. «Скажу без пафосу та зайвих слів, що це дуже важлива подія. По-перше, тут проходить не монолог, а діалог між учасниками. По-друге, у присутніх є чимало різних і навіть протилежних думок, тому пошук істини відбувається під час дискусій. Тобто формується загальне бачення проблем та спільних дій для їх розв’язання. А оскільки це нас об’єднує, переконаний: подібні заходи варто проводити не тільки для журналістів, а й для безпосередніх виконавців тих ідей та планів, які обговорюють, — для представників органів влади», — сказав керівник Донеччини.

Учасники медіафоруму занепокоєні тим, що в комунікації з населенням Донбасу, особливо на тимчасово окупованих територіях, Україна програє Росії. Фото ГО «Донецький інститут інформації»

Дезінформаційна блокада

Чимало цікавого і корисного для подальшої творчої роботи під час висвітлення подій, що відбуваються безпосередньо в зоні бойових дій, дізналися учасники панельної дискусії «Виклики для свободи слова та журналістів в умовах війни».

Мене особисто вразив факт із практики висвітлення участі американських вояків у Другій світовій війні, про який згадав старший радник Бюро представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Андрій Ріхтер. Виявляється, хоч заокеанські солдати й офіцери воювали ще з 1941 року, перше фото загиблого американського солдата опублікували у пресі аж в середині 1943-го. Такий підхід зумовлений більше не військовою цензурою, а етичними міркуваннями. Чітких правил роботи ЗМІ дотримувалися колеги і під час війни у В’єтнамі, а пізніше в Іраку чи Афганістані.

Відносно свіжий досвід подібної роботи отримали й російські колеги: його узагальнила група дослідників російсько-американського інформаційного пресцентру в посібнику «Журналістика і війна: висвітлення російськими ЗМІ бойових дій у Чечні», редактором якого став пан Ріхтер. А ось серйозні дослідження про відповідний непростий досвід українських журналістів, особливо військових кореспондентів, схоже, ще попереду.

Узагалі тема інформаційної та гібридної воєн, які лихоманять Україну більш ніж п’ять років, головна для ДМФ з першого його проведення влітку 2015-го. Зізнаюся, більшість із нас тоді вірила, що вже на наступному подібному зібранні обговорюватимемо майже мирні проблеми: повернення до української дійсності людських душ, які побували в окупації, відновлення інфраструктури у визволених Донецьку чи Луганську.

Проте, на жаль, дійсність поки що інша. Це підтверджують і теми, запропоновані для обговорення та дискусій: «Комунікація ЗМІ з органами влади, місцевого самоврядування та військовими в зоні конфлікту», «Специфіка роботи українських журналістів в окупованих районах», «Журналістика й аналітика в зонах війни та конфліктів: досвід європейських колег» чи «Особливості комунікацій з жителями тимчасово окупованих територій (оцінка та пошук нових моделей)».

До речі, стосовно спілкування з нашими співвітчизниками, які перебувають по той бік лінії розмежування, то велика проблема в тому, що досі немає допуску українських журналістів на територію, контрольовану проросійськими незаконними збройними формуваннями. Хоч вивчення ситуації безпосередньо на місці та спілкування з людьми важко переоцінити. Це добре розуміють окупаційні адміністрації «ДНР» і «ЛНР», які з подачі кремлівських кураторів категорично відмовляють в акредитації представникам ЗМІ України для підготовки матеріалів з території «республік».

А тим часом, свідчать експерти, у мінських угодах є певні положення — шпаринки, завдяки яким українські журналісти могли б побувати у відрядженнях до «республік». Щоправда, на війні як на війні: питання про гарантії безпеки відкрите.

Проте саме журналісти мають можливість змінити спілкування з жителями міст і сіл Донбасу по той бік лінії розмежування на більш ефективне, ніж досі. Це підтверджують і результати спеціального дослідження «Особливості комунікацій з жителями тимчасово окупованих територій», проведеного у червні — липні цього року донецьким Інститутом соціальних досліджень і політичного аналізу.

«Наявна модель інформаційної політики України стосовно населення тимчасово окупованих територій Донбасу, як засвідчують дані дослідження, малоефективна і не може запобігти віддаленню більшості жителів ОРДЛО від України. За п’ять років окупації кількість людей на цих територіях, які позитивно ставляться до України, зменшилася, і процес триває. Отож свого функціонального призначення нинішня інформаційна політика не виконує, а модель комунікації з населенням в окупації програє російській пропагандистській машині та колабораціоністським ЗМІ ОРДЛО. Зокрема більшість опитаних експертів вважають, що інформаційну політику щодо жителів тимчасово окупованих територій потрібно будувати довкола розуміння, що вони громадяни України, і треба робити все, щоб повернути їх до України», — зауважив один з авторів цього дослідження голова донецького Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир Кіпень.

Деякі ідеї чи проєкти, які обговорювали з колегами, можна почати реалізовувати вже сьогодні чи завтра. Деякі через місяць, інші через півроку. Головне, що спільні зусилля ще міцніше згуртують всіх довкола спільної мети, про яку прохопився голова Луганської ОДА Віталій Комарницький. Він висловив побажання і надію, аби вже наступний «Донбас Медіа Форум» відбувся в Луганську. Але будемо реалістами: місто й насамперед його жителів спершу потрібно звільнити від потужної і тривалої пропагандистської та дезінформаційної окупації.

А ТИМ ЧАСОМ

У травні — червні експерти Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва провели опитування серед працівників ЗМІ, яким запропонували відповісти на запитання: «Як ви оцінюєте стан свободи слова в Україні?» Усього опитано 127 журналістів, які оперували 10-бальною шкалою. На одиницю — «дуже погано» ситуацію оцінили 2% колег. 4% вважають, що «дуже добре». А середня оцінка стану свободи слова тримається на рівні 7,6 бала.