Командир відділення безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Олександр родом з Він-ницької області. Він понад п’ять років в армії. Бойовий шлях у бригаді розпочинав розвідником у звичайному піхотному підрозділі. Під час операції Об’єднаних сил виконував завдання на безпілотниках. Із початком широкомасштабного вторгнення рф бригада відбивала наступ окупантів на півдні України, Херсонщині. Захисник має великий досвід пілотування та завдавання ударів по ворогові з різних БпЛА на різних ділянках фронту російсько-української війни. Тепер знищує ворога на Донбасі.

Різноманітні бойові завдання

Використання «Мавіків» на фронті — вкрай актуальна потреба, насамперед у питаннях ситуаційної обізнаності та контролю ситуації на полі бою. Це розвідка позицій супротивника на передньому краї плюс глибина його бойових порядків до 12 кілометрів. За допомогою безпілотників визначають місця розташування живої сили та вогневих засобів рашистів, корегують вогонь артилерії та завдають ударів по ворогу скидами бойових частин.

Командування визначає пріоритетні цілі для ураження і дає вказівки на бойове застосування наприклад бригадній артилерії: розрахункам гармат, самохідних артилерійських установок та мінометів. Це можуть бути й екіпажі FPV-дронів. Ворога знищуємо залежно від типу цілей і відстані до них.

Безпілотник має хорошу оптичну камеру, яка дає змогу знімати високоякісне відео з висоти до 6 кілометрів та передавати його на пульт операторові, а тепловізор може стежити за ситуацією вночі.

Оптимально «Мавік» може нести 600 грамів бойової частини або й більше. Усе, що вище, йому вже важко дається. Мотор перегрівається, й інколи він може просто впасти.

Щодо скидів. Чіпляємо все, що може вбити окупантів. Нині формат боєкомплекту дуже різноманітний: гранати, ВОГи, комбінативні скиди, термобари, запальниці, фугаси та осколково-фугасні боєприпаси.

Зазвичай по живій силі супротивника використовуємо осколкові снаряди, по інших цілях — фугасні і кумулятивні скиди. Усе залежить від бойового завдання та характеристики цілей, які треба вразити.

Якщо потрібно зупинити малі штурмові групи супротивника, використовуємо осколкові скиди, щоб завдати максимально ураження ворогу й запобігти його подальшому наступу. Якщо є укриття, можна розбити фугасами. У бліндаж, що накритий якоюсь деревиною,  можна занести запальницю.

А якщо знайшли у ворога польовий склад з боєприпасами, варто скидати кумулятив, запальницю чи фугас, щоб його рознести. Під кожне бойове завдання має бути заздалегідь підготовлена бойова частина.

На покровському напрямку рашисти використовують тактику малих штурмових груп. Щодня окупанти збираються в якійсь точці на місцевості, першою йде група із п’яти-семи осіб, озброєні автоматами без БК. Намагаються просуватися до лісопосадки, щоб зайняти вигідні для себе позиції. Ми спостерігаємо за ними. На етапі скупчення супротивника завдаємо ударів. Половину рашистів знищуємо відразу, інші з пораненнями тікають і відстрілюються, але недовго. Дуже часто самі рашисти вбивають себе гранатами, інші з пораненнями повзуть і конають від крововтрати.

Нам це нагадує сюжетні картинки з топового американського постапокаліптичного телесеріалу «Ходячі мерці». Тому ми інколи порівнюємо рашистів з «ходаками» із цього серіалу, які беззмістовно тиняються й остаточно вмирають від куль головного героя — поліцейського Ріка Граймса та його людей.

Цікаво, що інша штурмова група рашистів наступає по трупах своїх людей. Пораненим ніхто не допомагає, ніхто не евакуйовує їх з поля бою. Смертники-камікадзе лізуть далі, а ми продовжуємо заземляти окупантів.

Бувають дні, коли екіпаж «Мавіка» виконує лише розвідувальні завдання. Нам відводять конкретний район місцевості, вилітаємо та ведемо спостереження. У сучасних умовах важливо збільшити тривалість польотного завдання. Для цього додатково прикріпляємо акумуляторну батарею.

Зазвичай на бойове чергування заступаємо на чотири дні. Це оптимально для інтенсивної бойової роботи, та й за ці дні інша зміна може виспатися, зайнятись поточними питаннями та відновитися.

Наші позиції відносно недалеко від лінії фронту в замаскованих укриттях. Так, щоб ворог не виявив нашого розташування. Ми для рашистів — велика здобич, тому вони нас шукають цілодобово. Так само і ми шукаємо позиції їхніх екіпажів FPV-дронів та «Мавіків». Це своєрідна контрдронова боротьба.

У дні бойової роботи, коли працюємо з «Мавіків» скидами, нам вдається знищувати (уражати) до 60 окупантів. Це разом з важкопораненими, які, звісно ж, не виживають. Ідеться лише про один екіпаж «Мавіка». Є ще інші БпЛА батальйону безпілотних систем «Хижаки висот», і вони також щоденно знищують рашистів.

Якщо йдеться про екіпажі FPV-дронів, то їм зазвичай вдається більше знищувати ворога. Адже їхній функціонал — тільки завдавання ударів по супротивнику. Наш же екіпаж водночас займається аеророзвідкою.

Засоби РЕБ не завжди рятують ворожу техніку

Що стосується комплексного знищення супротивника всіма засобами ураження батальйону «Хижаки висот» разом з артилерією та піхотними підрозділами бригади, цілком реально мінусується приблизно 300—400 осіб живої сили супротивника. І це всього за чотири дні чергування, в легкому режимі роботи, тобто без особливих зусиль. Уражаємо танки, артсистеми, іншу важку бронетехніку.

Якось уночі залетіли вглибину бойових порядків рашистів, до 3—4 кілометрів. Виявили добре замаскований танк. Ми спершу спалили його гармату, яка виглядала, далі скинули координати цілі нашим артилеристам. І все. Уже трохи пізніше, вранці, знов облітали цей район, запримітили, що цей танк догорає.

Або даємо координати нашому нічному бомберу, і «Баба Яга» атакує скидами ворожу техніку.

Цікава робота також у межах контрбатарейної боротьби. Ворог завдає ударів з артилерії, спрацьовують наші «засічки». Виявлено артсистеми десь на місцевості, «Мавік», який виконує завдання в повітрі, вирушає в заданий район та передає точні координати ворожої артилерії. Це може бути самохідка, міномети, причіпна артилерія рф. Тобто координація зусиль та взаємодія між різними підрозділами на війні — це ключовий момент.

РЕБ — це проблема для нас. Але не завжди. Розповім одну історію. Якось поблизу переднього краю супротивника виявили колону бронетехніки: рашисти планували здійснити штурм наших позицій з допомогою МТЛБ. Наше завдання — знищити першу одиницю техніки. Ми підлетіли трохи ближче, побачили, що на мотолизі стояв пристрій РЕБ. Підлітаємо ще ближче, спостерігаємо: РЕБ або не робочий, або вони просто його не увімкнули. Тоді перший скид пройшов поряд з МТЛБ, другим вже було пряме влучання. Машина загорілася, з неї повибігали окупанти. Далі вже приєдналися наші FPV-дрони, які добили ворога та його техніку. Інші машини супротивника розвернулись і помчали назад. Наші FPV на ходу там ворога розбирали, бо їм набагато легше під час руху атакувати цілі.

А якщо РЕБ рашистів працює, тоді треба швидко підлетіти, відзняти картинку, щоб ворог не встиг увімкнути заглушення сигналу, та відійти на безпечну відстань від нього. Або просто минаємо його, оскільки будь-який засіб РЕБ має дальність застосування, це може бути 300 або 400 метрів.

Найважче в роботі екіпажу «Мавіка» — знайти добре замасковані позиції піхоти, мінометне чи артилерійське гніздо рашистів. Супротивник вчиться та вдосконалюється також. Розуміємо, що не знищені вчасно ворожа техніка чи скупчення живої сили — це можливі потенційні втрати наших підрозділів. Тому екіпаж має постійно розвиватися та вчитися випереджати логіку окупантів. Бути хитрішими, придумувати нові тактичні способи ураження.

Трапляється, погода впливає на нашу роботу. Якщо дуже сильний дощ, ми не працюємо, адже борт може банально затопити. Він просто в небі коротне — і все, — не буде боєздатного безпілотника. Якщо туман, марево, то літаємо. Але в цих умовах важко орієнтуватися: ти далеко не бачиш, куди летиш, орієнтуєшся за фронтом.

Коли борт повертається, його треба витирати від вологи та сушити, натомість летить вже інший «Мавік». Адже спостереження за супротивником — 24/7, ми не можемо собі дозволити просто відпочивати, бо в цей час ворог може наступати штурмовими групами.

Віталій ПАНЧИШИН, 
АрміяInform, онлайн-медіа Міноборони