ЗАХОПЛЕННЯ 

В Україні таке хобі коштує  не менше 3000 грн щомісяця чи поля зернових.  Плюс те, що не виміряєш грошима
 

Художник-дизайнер, майстер голубівництва України Іван Татарчук зі своїх 52 років життя у Тлумачі на Івано-Франківщині 40  захоплюється цими дивовижними птахами і лише 20 — малярством. До голубів його залучив батько, а професію обрав сам.

З найбільшим натхненням малює своїх розкішних красивих якобінців, виведених аристократкою Марією Стюарт ще в XVII столітті, єгипетських кар’єрів, кучерявців. Порід цієї птиці не так уже й  багато, а категорій — естети, поштові, спортивні, високолітні — ще менше.

Щоб вивести нову породу голуба, розповідає пан Іван, потрібна копітка праця трьох поколінь людей. Потім цей продукт понадстолітньої селекції має витримати численні експертизи, реєстрацію. Навіть уберегти породу в чистоті, додає Іван Татарчук, не так просто. У його  голуб’ятні їх десять. Пильнує, щоб навесні птаха не залишилася без своєї пари, прикуповує на виставках інші чистопородні особини (такий голуб коштує в середньому 100—150 доларів) для оновлення крові, щоб не звелися. Тільки на виставках, де працює компетентна суддівська колегія, можна мати гарантію, що чистопородності відповідають постава тулуба птаха, висота його ніг, довжина шиї, розмір наросту на дзьобі, який, до речі, в єгипетського кар’єра можна визначити на третьому році життя. Треба  вчасно поміщати голубів у парувальні відсіки.

У далеколітних птахів важливі параметри містяться у чипах на лапі, які фіксують відстань перельоту. Миколаївські, одеські високолітні виведені з урахуванням південних потоків повітря, рівня його вологості. Вони ціняться «серпастістю», тобто конфігурацією, висотністю і тривалістю зависання в польоті. Здіймаючись угору вранці, ці голуби вертикально тріпочуть у небі 8 годин, сідають на дах увечері.

Такі родзинки в можливостях птаха, впевнений прикарпатський голубівник, просто змушують ним захоплюватись, наснажують не лише голубівників, а й художників, поетів, кінорежисерів. Фільм «Любов і голуби» І.Татарчук дивився разів десять.

Прагматичніші голубівники селекціонували м’ясні породи цієї птиці — дієтичний, лікувальний продукт харчування при анеміях, хворобах печінки та нирок. У ресторани Європи вони постачають чеських, німецьких штросів, угорських велетнів. У місячному віці такі особини досягають 700 г, пізніше — 850—1200, при середній вазі, наприклад, у швидкокрилих львівських бородавчиків, розкішних персів чи кримок 250—500 г.

З’їдає голуб за день у середньому 100 г зерна. Їхня  годівля — річ недешева, лікування — ще дорожче. Найважча проблема — з ветеринарією і медпрепаратами.

— На IV Міжнародну виставку, — додають члени Прикарпатського клубу голубівників Богдан Баглай та Антон Демків, до Івано-Франківська приїжджав відомий австрійський голубівник пан Диверт. Він розповів: 3000 його птиць обслуговують 365 ветеринарів. У нас захоплення голубівництвом може собі дозволити людина, яка має щомісячний дохід не менше 3 тисяч гривень або чимало поля, засіяного різним зерном. Овес голуби не клюють.

Івано-франківський клуб голубівників — один з найавторитетніших в Україні і Східній Європі, має творчі зв’язки з колегами багатьох країн світу. Його тлумацька фракція — учасниця 20  всеукраїнських та міжнародних виставок. Землякам вони уперше відкрилися в усій своїй красі на третьому Покутському етнофестивалі в Києві. Згодом Іван Татарчук зважився на сміливу виставку в рідному місті, де продемонстрували птахів сорока чистокровних порід. Тож давнє заняття тутешніх городян голубівництвом (колись голуб-зв’язківець коштував тут доброго коня, був основою поштового бізнесу та годувальником покутян не менше, ніж землеробство в лісостепових чорноземах на правобережжі  колись судноплавного Дністра) наче вийшло з підпілля. Отож зрозуміло, чому найгарніші й найбагатші в краю короваї тлумацьких газдинь споконвіку прикрашаються голубами з тіста.