Війна в Україні — це вирішальна боротьба за майбутнє Європи, її геостратегічну перебудову та нову архітектуру безпеки. Таку думку на сторінках видання Politico висловив декан Коледжу міжнародних досліджень і досліджень безпеки при Європейському центрі безпеки імені Джорджа С. Маршалла Ендрю Міхта. На його думку, протистояння росії й України знаменує тектонічний зсув в еволюції континенту. Його причинами стали не просто історичний прорахунок путіна, а й мужній опір українського народу. А також «швидка, радше інстинктивна відповідь Сполучених Штатів щодо надання військової та економічної допомоги», яка лише пришвидшила ці зміни.

НАТО визначатиме нові інституційні рамки

«Війна, яка стала поштовхом для зміни системи, виявила закальцинований кістяк розподілу впливу та влади в Європі. Його не було видно під нашаруваннями різноманітних інституцій, які створювалися протягом десятиліть, щоб компенсувати військову слабкість континенту після 1945 року», — пише автор.

За його словами, війна в Україні також виявила «конкуруючі внутрішньоєвропейські інтереси, винісши на передній план питання про те, чи справляються європейські інституції з поставленими перед ними завданнями».

Чи спроможні НАТО та Європейський Союз спонукати Європу протистояти росії та змусити москву заплатити  надвисоку ціну за розгортання війни, подібної до якої на континенті не було із 1945 року? Чи вдасться володимирові путіну у своїх імперських поривах завоювати Україну, відновивши сферу впливу у Східній Європі, а за кілька років по цьому, коли його армія, можливо, буде переоснащена, чи зможе він кинути безпосередній виклик НАТО, запитує автор.

На його думку, нинішня реакція Заходу на війну «вирізняється щедрістю і безсистемністю». Політична суперечка Європи щодо України зводиться до того, що саме треба вважати перемогою, чи можливий фінал, за якого після припинення вогню можна буде повернутися до попереднього стану речей.

«Саме цим пояснюється те, чому розмови про майбутнє України ведуть під кутом зору розширення ЄС, а основних питань безпеки, зокрема членства України в НАТО, здебільшого уникають», — зауважує експерт.

Він зазначає, що саме НАТО, яке є уособленням «жорсткої сили та колективної оборони», визначатиме після війни нову архітектуру майбутнього Європи та нові інституційні рамки.

«Звичайно, інституційні механізми безпеки можуть зміцнювати альянси, але тільки тоді, коли ці механізми відображають реальну владу та інтереси. Ця реальність стала очевидною під час нинішньої війни», — йдеться у статті.

Автор наголошує, що хоч «небезпека російського реваншизму в Європі відновила політичну енергію НАТО», проте, якщо не відбудеться «європейське переозброєння», Північноатлантичний альянс втратить можливості.

Претендент на своє місце

Сучасні політичні лідери Європи усвідомлюють, що події в Україні та її місце на політичній карті континенту визначатимуть курс європейської еволюції та трансатлантичні відносини. «Коли нація здобула свободу шляхом страшних жертв, її не можна поставити осторонь і сказати, що вона периферійна держава. Тож Україна, яка здобуде перемогу, претендуватиме на своє місце в Європі завдяки масштабам своєї жертви, що вражають. А США і європейські країни, які відіграли ключову роль у  перемозі України, особливо ті, що на східному фланзі НАТО, стануть набагато впливовішими», — прогнозує аналітик.

Дурість путіна, який вирішив піти війною проти України, запустила процес, який вже неможливо зупинити, йдеться у статті. Наслідком цього стане не лише те, що центр сили в Європі зміститься на північний схід, «а й те, що концепція Східної Європи як задвірків Заходу — образ, значною мірою сформований балканськими війнами 1990-х років, — майже зруйнується.

Східна Європа стала повністю європейською, вивчення її історії та культури повернулося в американські університети й аналітичні центри, а зображення вулиць Риги, Варшави та Києва «не сходить з наших екранів. Ми бачимо, як політики зі Східної Європи демонструють лідерство та сміливість у скрутний момент, чітко формулюють свої імперативи та пріоритети національної безпеки, вступаючи в гру та йдучи на реальний ризик, щоб зупинити росію й допомогти Україні в її боротьбі за свободу та національний суверенітет», — пише Politico.

І хоч війна в Україні ще не закінчилася, вона вже змінила Європу. І європейські лідери це визнають. «Просто необхідно більше часу, щоб решта зацікавлених сторін теж це визнали. І коли це станеться, закальцинований кістяк того, яким континент був ще донедавна, буде поховано назавжди», — підсумовує Ендрю Міхта.