Владислав ХАРЧЕНКО,
директор державного підприємства
«Український авіаційний метеорологічний центр»,
Олена ЗАХАРОВА,
начальник відділу авіаційної метеорології
Українського гідрометеорологічного центру
Неможливо уявити в сучасному світі життя держави без авіації, як і польоти повітряних суден без метеорологічного обслуговування.
Відтоді як 1910-го в небо піднявся перший український літак, сконструйований професором Київського політехнічного інституту Олександром Кудашевим, і почалися демонстраційні польоти славнозвісного Сергія Уточкіна, якими захоплювалися тисячі глядачів, минуло всього 14 років, і 1924-го було створено акціонерне товариство «Укр-повітряшлях». Воно започаткувало повітряні пасажирські рейси.
У 1932—1934 роках пасажирські перевезення авіатранспортом набули масового характеру. Із Києва виконували польоти до Харкова, Полтави, Одеси, Москви, Праги, а в передвоєнні часи пасажири мали змогу дістатися літаком до більшості обласних центрів України.
Авіація — найвимогливіший споживач метеорологічної інформації. На аеродромах із постійним базуванням цивільних літаків почали створювати авіаційні метеорологічні станції. Перші такі станції із синоптичною групою створено у 1932—1934 роках на аеродромах «Київ» (Бровари) та «Харків». 1934 року Південне бюро погоди, яке працювало в Одеській метеорологічній обсерваторії, почало обслуговувати авіацію — перший льотний загін в Одесі.
На аеродромі «Київ-Жуляни» 15 січня 1944 року відкрито авіаметеорологічну станцію, яка до 1960-го була єдиною на території міста і надавала метеорологічні послуги для польотів літаків цивільної авіації. А з 1960 року основним аеродромом цивільної авіації в Україні став «Бориспіль», де було створено авіаметеорологічну станцію «Київ-Центральна», яку 1974-го реорганізовано в Український авіаційний метеорологічний центр (УАМЦ). З 2003 року на його базі створено однойменне державне підприємство (ДП «УАМЦ»).
Розвиток авіаційної техніки супроводжувався безперервним підвищенням вимог до метеорологічного забезпечення авіації. Спочатку під час польотів враховували тільки вітер, потім потрібні були відомості про опади, хмари і всі метеорологічні явища, які погіршують видимість. У міру збільшення дальності і тривалості польотів перелік метеорологічних характеристик і явищ, які потребували постійної уваги, розширювався, з’явилася потреба у складанні спеціальних прогнозів погоди для авіації.
Нині авіаційна галузь формулює вимоги до впровадження цифрових форматів обміну метеорологічною інформацією, застосування новітніх технологій у метеорологічному обслуговуванні. Згідно з останньою поправкою до авіаційних стандартів метеорологічного обслуговування, впровадженою Міжнародною організацією цивільної авіації, метеорологічні органи додатково постачають органам обслуговування повітряного руху та екіпажам повітряних суден консультативні повідомлення про явища космічної погоди, а саме: геомагнітні та іоносферні бурі, радіаційне випромінювання, які впливають на екіпаж, пасажирів, засоби зв’язку та аеронавігації.
Нині метеорологічне об-слуговування цивільної авіації на 22 аеродромах України здійснюють ДП «УАМЦ» та авіаційні метеорологічні станції у складі гідрометеорологічних організацій. Організаційно-методичне керівництво всіма процесами метеорологічного обслуговування цивільної авіації реалізує відділ авіаційної метеорології Українського гідрометеорологічного центру та ДП «УАМЦ», зокрема оцінку якості метеорологічної інформації.
На авіаційних метеорологічних станціях виконують метеорологічні спостереження за умовами погоди на аеродромі, складають зведення погоди і передають органам обслуговування повітряного руху та експлуатантам аеродромів, а також у банки авіаметеоданих для обміну в межах країни та міжнародного розповсюдження. На більшості аеродромів країни встановлено перші українські автоматизовані аеродромні метеорологічні станції АМАС Авіа-1, аеродромні погодні комплекси іноземного розроблення, які забезпечують функціонування в автоматичному режимі.
Авіаційні синоптики скла-дають прогнози погоди по аеродрому, попередження про очікувані особливі явища погоди, надають передпольотну метеорологічну консультацію та польотну документацію членам льотних екіпажів. Для прогнозування погоди по аеродрому використовують приземні та висотні карти погоди, інформацію зональних центрів авіаційних прогнозів, дані аерологічних спостережень, спостереження з повітряних суден, інформацію зі штучних супутників Землі.
Сучасне метеорологічне обслуговування авіації неможливе без радіолокаційної інформації. Перший метеорологічний радіо-локатор МРЛ-1 було введено в експлуатацію 1970 року. Нині поряд з іншими на аеродромі «Бориспіль» функціонує сучасний допплерівський метеорологічний локатор, який працює в 10-хвилинному режимі спостережень з наданням інформації про зливо-, грозо- і градонебезпечні осередки в радіусі 200 км.
Щорічно ДП «УАМЦ» та авіаметеорологічні станції обслуговують близько 100 тисяч літако-вильотів. Про якість метеорологічного обслуговування авіації свідчить те, що кількість перерваних рейсів, пов’язаних з несправджуваністю прогнозів, становить тисячні частки відсотка загальної кількості польотів.
Гідрометеорологічна служба гордиться висококласними фахівцями-авіаметеорологами, серед яких передовсім Зінаїда Райтер, Ніна Нефедьєва, Катерина Сергієнко, Микола Ястремський.
З огляду на вимоги часу в авіаметеорологічніх підрозділах вдосконалюють автоматизовані засоби метеорологічних спостережень на аеродромах, моделі прогнозування погодних умов на всіх етапах польоту з урахуванням небезпечних для авіації явищ погоди, зон турбулентності, обледеніння літаків, впливу радіації та вулканічного попелу.
Отже, метеорологічне обслуговування цивільної авіації невпинно розвивається і сприяє безпеці та регулярності польотів у повітряному просторі України та на міжнародних авіатрасах.
Ми в Google+