Ефективну боротьбу з корупцією на всіх рівнях визнали закордонні політики, експерти і українська громадськість одним із найважливіших завдань, від успішного розв’язання  якого залежить майбутнє нашої держави. І це слід врахувати під час реформування державної фіскальної служби, яке відбуватиметься шляхом поділу на Державну податкову та  Державну митну служби і  перебуває у фокусі уваги міжнародної  спільноти, українського суспільства і ЗМІ.

З урахуванням міжнародного досвіду

Потреба у реформі назріла давно, але під час її проведення важливо не залишити поза увагою ключові питання, від яких залежить успішна діяльність новостворених структур. І одне з таких — реформування внутрішньої безпеки новостворених органів задля ефективної протидії корупції.  Особливо з урахуванням того, що Україні в цьому питанні похвалитися нічим, оскільки  у 2018 році  вона посіла 120-те місце серед 180 країн, обійшовши серед сусідів лише РФ.

Досвід інших країн (США, Німеччини, Італії, Литви тощо) переконує, що належна діяльність  інституцій внутрішньої безпеки, які мають протидіяти корупції в органах, що відповідають за надходження до державного бюджету, — запорука їхньої ефективної  роботи. Про це йдеться у рекомендаціях, наданих Україні МВФ у звіті «Державна фіскальна служба — посилення реформ та управління». У них  невід’ємною складовою в  досягненні успіху визначено забезпечення дієвої протидії корупції в органах ДФС, а саме функціонування у її складі антикорупційної інституції та забезпечення необхідного рівня її незалежності.

Єдина  концепція — вимога часу

В Україні створено розгалужену систему спеціалізованих антикорупційних органів (Національне агентство з питань запобігання корупції, НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Вищий антикорупційний суд). І якщо завдання НАБУ — протидія кримінальним корупційним правопорушенням, вчиненим вищими посадовими особами, і таких, що становлять загрозу національній безпеці, то завданням відомчої внутрішньої безпеки має стати протидія корупційним правопорушенням посадовими особами цих органів. Жоден із зовнішніх антикорупційних органів не може забезпечити ефективнішу боротьбу з корупцією в органах, які відповідають за наповнення державної скарбниці, ніж це може зробити інституція внутрішньої безпеки. У цьому й полягає її особливе значення і місце в антикорупційній системі  на державному рівні.

Враховуючи світові тенденції до підвищення рівня терористичних загроз, використання інформаційного простору для дискредитації органів влади та їх посадових осіб, кількості і складності кібератак, а також пошкодження інфраструктури на сході і півдні України внаслідок збройної агресії РФ,  набули актуальності питання захисту працівників, систем, об’єктів,  ресурсів, критично важливих у діяльності державних органів.

За таких обставин забезпечення підрозділами внутрішньої безпеки належної та своєчасної протидії корупції, а також безпеки функціонування державних органів та їхніх працівників безальтернативне та потребує належного нормативно-правового регулювання.

Підрозділи внутрішньої безпеки функціонують у судових, окремих антикорупційних органах, СБУ, МВС, Державній фіскальній службі тощо. Проте у питаннях організації їх діяльності є суттєві відмінності, зумовлені покладеними на ці органи завданнями та  повноваженнями. Єдиної концепції забезпечення і розвитку цієї інституції в державних органах на сьогодні не існує. 

Потрібні законодавчі зміни

Один із підрозділів, організаційно-правові засади діяльності якого недостатньо визначено законодавством, — внутрішня безпека Державної фіскальної служби України. Основне її завдання — протидія корупції, а також безпека функціонування інфраструктури та співробітників.

У 2017 році на виконання доручення Кабінету Міністрів було розроблено та направлено до Міністерства фінансів проект концепції реформування системи внутрішньої безпеки ДФС, роботу над якою продовжено у 2018—2019 роках із залученням науковців Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету Державної фіскальної служби України. Її мета — вдосконалення організаційно-правових засад діяльності інституції внутрішньої безпеки та запровадження дієвої системи протидії корупції з урахуванням основних напрямів діяльності відомства.

Необхідно передусім усунути прогалини у визначенні таких юридичних термінів: «профілактика», «протидія», «запобігання», «виявлення», «розкриття» правопорушень. Чинне законодавство не дає чіткого визначення таких важливих дефініцій, як «правоохоронна система», «правоохоронні органи», «правоохоронна діяльність», «державна правоохоронна служба», «державна внутрішня безпека», що породжує проблеми теоретичного і практичного характеру.

На сьогодні внутрішня безпека ДФС залишається оперативним підрозділом податкової міліції, правовий статус якої визначено Податковим кодексом України (до створення служби фінансових розслідувань). Проте згідно із спеціальним законодавством, що регулює окремі напрями правоохоронної діяльності, до компетенції податкової міліції, зокрема внутрішньої безпеки, за наявності оперативно-розшукових повноважень не належить право внесення відомостей про кримінальні правопорушення до  ЄРДР і здійснення досудового розслідування службових злочинів, скоєних посадовими особами органів ДФС. Це зумовлює певну зовнішню залежність в ухваленні рішень.

Для створення так званої ідеальної моделі інституції, яка гарантуватиме внутрішню безпеку в державних органах, що відповідають за наповнення державної скарбниці, важлива умова — їхня відомча організаційна і функціональна незалежність.

Працювати  на запобігання

Оптимальна модель служби внутрішньої безпеки, пріоритети діяльності якої спрямовано на запобігання, унеможливлення вчинення співробітниками правопорушень,  зокрема службових злочинів. З огляду на практику, оперативним співробітникам внутрішньої безпеки відомо значно більше про зв’язки працівників, їхні особисті явні та приховані якості, схильності, особливості поведінки, істотні зміни у майновому стані тощо. У цьому перевага  цієї інституції, оскільки отримання оперативних даних представниками зовнішніх антикорупційних органів потребує значних людських, фінансових і технічних ресурсів, фактично унеможливлює профілактику правопорушень, усунення причин та умов, що їм сприяють. Адже загальновідомо, що краще запобігти хворобі, ніж боротися з її наслідками. У цьому разі йдеться про те, щоб заблокувати реалізацію протиправних намірів ще на стадії підготовки та скоєння злочину. Реалізація зазначеного потребує належного закріплення правового статусу внутрішньої безпеки як визначальної умови її ефективності у створеній на державному рівні антикорупційній системі.

У всьому світі специфіка діяльності органів, пов’язаних із наповненням державної скарбниці, зумовлює високий рівень внутрішніх і зовнішніх загроз. До перших можна зарахувати скоєння працівниками правопорушень, пов’язаних із виконанням їхніх професійних обов’язків, співучасть у протиправній діяльності суб’єктів господарювання, незаконне розголошення відомостей, що містять конфіденційні дані тощо.

Зовнішні загрози зумовлені протиправною діяльністю, спрямованою проти інтересів державних органів загалом та їхніх працівників зокрема: незаконне проникнення у службові приміщення, протиправне проникнення в інформаційні бази даних, локальні мережі, що містять конфіденційну інформацію тощо. Усе це разом  зумовлює повноваження цих підрозділів зокрема з урахуванням досвіду їхнього функціонування в інших державах.

Оптимальний статус

Служба внутрішньої безпеки задля ефективнішої діяльності має бути окремим структурним підрозділом із прямим підпорядкуванням міністрові фінансів. Такий статус убезпечить інституцію та  її співробітників від протиправних посягань під час виконання ними службових обов’язків.

Відкритими залишаються питання створення потужної інформаційно-аналітичної платформи для використання у службовій діяльності та ефективної підготовки персоналу для підрозділів внутрішньої безпеки, підвищення їхньої кваліфікації. Адже у приватному секторі питанням корпоративної безпеки приділяють значно більше уваги, ніж у державному. Тож під час розроблення програм навчання для внутрішньої безпеки державних органів доцільно залучити міжнародні освітні організації, врахувати досвід іноземних вищих навчальних закладів, на постійній основі забезпечити проведення спеціалізованих тренінгів і навчань, широко застосовувати психодіагностичні та поліграфічні дослідження, не обмежуючись оперативними джерелами отримання інформації.

В інституції внутрішньої безпеки слід набирати молодь, яка здатна працювати за новими правилами відповідно з визначеними суспільством стратегічними пріоритетами і вміти аналізувати, знаходити і використовувати в інтересах служби потрібну інформацію.

Органи державної влади мають виявити наполегливість у питанні створення незалежної та ефективної інституції внутрішньої безпеки при Міністерстві фінансів із відповідними правовими повноваженнями щодо виявлення, документування і розслідування корупційних злочинів, скоєних посадовими особами органів, які відповідають за наповнення державного бюджету, здатних вчасно реагувати на кібервиклики і забезпечити стабільне функціонування інфраструктури і працівників. Адже це в інтересах України і її народу.

А пріоритетом такої діяльності має стати профілактика і оперативно-пошукова робота, спрямована на усунення негативних виявів антисоціального характеру, злочинного впливу ззовні, своєчасне виявлення співробітників, схильних до корупційних дій, а їхні протиправні наміри буде вчасно локалізовано у встановлений законом спосіб.

Ігор ШКУРАТ,
начальник Головного управління внутрішньої безпеки ДФС  України,
полковник податкової міліції,
для «Урядового кур’єра»