Повністю підтримую навіть дещо запізнілу стурбованість віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка загрозливим звуженням використання української пісні в засобах масової інформації. Особливо це стосується нашого українського радіо та телебачення. Цю тенденцію я з тривогою спостерігаю впродовж останніх років, як і загалом щодо стану реанімації державної мови, початої за перших років нашої незалежності, від імперського тиску, коли, здавалося, природність процесу оздоровлення національного життя працюватиме сама собою.

Не сталося як гадалося: потрібен жорсткіший державний контроль за відродженням української мови, яка стала державною. І питання не лише у квоті української пісенної творчості в програмах радіостанцій — воно набагато об’ємніше щодо причин і наслідків у мовному питанні. Це питання національної гідності й майбутнього України, а не примітивна метушня від нічого робити, як це часто і не без злого умислу зображують. І попуску державного тут бути не може, особливо у світлі мовних мотивів російської агресивної політики впродовж кількох століть.

Національна гідність зовсім не порожній звук. Без неї гинули і гинуть цілі народи, і це, на жаль, не перебільшення для кожного, хто цікавиться історією. Згадаймо хоча б драматичні колізії формування державних мов ближчих нам Франції, Італії, Чехії тощо, не кажучи вже про країни інших континентів під тиском імперій, агресивних сусідів та широких загарбань.

У нашої мови глибоке коріння, яке вистояло, віками перебуваючи під гнітом і Речі Посполитої, і Російської  імперії.

Нам просто треба поважати самих себе й відстояти нашу мову від нинішніх загроз та від того, щоб її недооцінювали наші внутрішні безхребетники, дати їй нові стимули розвитку в ім’я майбутніх поколінь. Цю вимогу часу має окреслити й ствердити новий фундаментальний закон про мову та її функціонування в житті народу й держави — як основу нашої тисячолітньої культури, нашої національної гідності. Адже не нами сказано: вмирає мова — вмирає народ. 

Анатолій МОКРЕНКО, 
лауреат національної премії ім. Т. Шевченка, 
для «Урядового кур’єра»