Цього року кредитоотримувачі сподіваються, що Верховний Суд України, рішення якого є остаточними і обов’язковими для всіх судів, можливо, стане на бік боржників. Йдеться про подальший допуск до розгляду Верховним Судом України рішення Вищого спеціалізованого суду України (ВСС) з розгляду цивільних і карних справ від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-26251св14. Цим рішенням ВСС визнав недійсним кредитну угоду, яка не відповідає вимогам, передбаченим у Законі України «Про захист прав споживачів», постанові правління Нацбанку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту». Зокрема, ВСС визнав кредитний договір недійсним, тому що банк не повідомив письмово споживачеві інформацію про умови кредитування, в тому числі про орієнтовну сукупну вартість кредиту, а в самому договорі не було його детального розпису. «УК» поцікавився в експертів їхньою думкою щодо шансів валютних позичальників знайти справедливість в аналогічних позовах проти фінустанов у суді.
Наведене судове рішення мотивоване тим, що умови кредитного договору є несправедливими загалом, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов’язків, та погіршують становище споживача (позичальника). Це є підставою для визнання такого договору недійсним, та відповідно, як наслідок, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, оскільки ці договори є похідними від кредитного договору.
«Наведена позиція з цього спору з одного боку правильна, оскільки дотримано постулату цивільного законодавства про те, що зобов’язання має ∂рунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Проте наведені положення суперечать приписам Цивільного кодексу України про те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України), і що договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)», — зазначає партнер юридичної компанії FCLEX В’ячеслав Краглевич.
Тобто встановлено, що договір мають укладати на справедливих умовах, проте сторони вільні у визначенні його умов, тому якщо сторона уклала на відповідних умовах (в тому числі і на невигідних) кредитний договір, то вона в силу імперативних приписів законодавства зобов’язана його виконувати.
«Такої правової колізії не виникло б, якби в Україні дотримувалися принципи обов’язковості договору, добросовісності його виконання та дзеркальності прав і обов’язків сторін договору», — підкреслює В’ячеслав Краглевич.
На прикладі наведеного судового спору експерту важко спрогнозувати, яке остаточне рішення ухвалять суди, оскільки неоднозначне трактування закладене на рівні законодавства. Крім того, наведені судові рішення можуть завдати непоправних збитків банківській системі, оскільки поставлять під сумнів правомірність отримання банками процентів від виданих споживчих кредитів у разі визнання відповідних договорів недійсними з підстав недотримання принципу добросовісності під час їх укладення.
На сьогодні вказана справа перебуває на вивченні у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ на предмет її допуску до розгляду Верховним Судом України. Тому остаточні висновки з цього питання робити передчасно.
КОМПЕТЕНТНО
Виняток із правил
Михайло СТЕЛЬНІКОВ,
голова правління Всеукраїнського громадського
об’єднання «Фінансова грамота України»:
— Рішення Вищого спеціалізованого суду України не може не радувати споживачів, чиї права банки порушують майже постійно. Те, що постанова НБУ від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту», згідно з нормами ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», належить до законодавства про захист прав споживачів, юристи казали вже давно. І ось нарешті перше рішення суду, де це офіційно визнали.
Однак до того часу, поки пленум Верховного Суду України не надасть роз’яснень судам усіх рівнів щодо однозначного трактування у цьому питанні, сподіватися на реальне покращення стану справ із захистом прав споживачів у судах не доводиться. На жаль, суди вважають, що це лише виняток із правил, що стосується він одного конкретного випадку і не поширюється на інші такі самі випадки. Тому споживачеві все ще потрібно звертатися за кваліфікованою допомогою до юристів — фахівців із питань захисту прав споживачів, щоб належним чином захистити свої права в суді. Звісно, це рішення ВССУ допомагатиме юристам у їхній боротьбі за права споживача, однак ця боротьба досі залишається дуже складною.
Імовірне рішення на користь споживача
.jpg)
Інна РУДНИК,
юрист юридичної фірми
«Лавринович і Партнери»:
— В цьому випадку (у справі № 6-26251св14) ВССУ став на бік споживача у зв’язку з тим, що допущені банком порушення були значними. Суд дійшов висновку, що умови договору не дозволяють боржнику зрозуміти, які саме витрати він несе згідно з досягнутими домовленостями. Більше того, банк проігнорував вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту та порушено права споживача, гарантовані Законом України «Про захист прав споживачів». Такі порушення є достатніми для визнання договору недійсним та захисту майнових прав боржника. На практиці суд відмовляє у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним, якщо підстави для звернення з таким позовом є формальними, в той час як згода щодо всіх істотних умов досягнута, тобто до споживача доведено всі умови кредитування, обсяг коштів, що мають бути ним сплачені тощо.
Якщо з положень кредитного договору не вбачається можливим зрозуміти умови кредитування, така угода не відповідає чинному законодавству України, і тому суди при розгляді подібних спорів стають на бік споживача. Вважаємо, що у разі перегляду цього рішення Верховним Судом України цілком ймовірне прийняття рішення саме на користь споживача, а не банку.
Ми в Google+