Спливають останні дні літа. А з ними — й надії відчути зміни на краще в екологічній ситуації на великих і малих річках Черкащини. Приміром, оспіваний у піснях, поезіях і романах Дніпро-Славутич у цю пору має досить жалюгідний вигляд. Щороку в останній місяць літа головна водна артерія України дедалі більше нагадує замулену калюжу з їдким запахом, зеленою водою й безліччю водоростей та сміття. Цвітіння води, пояснюють екологи, — це природний процес, спричинений розмноженням синьо-зелених водоростей. А у воді відбуваються й інші хімічні й біологічні процеси, не сприятливі для всього живого.

Екологи бачать, що Рось, як і багато інших малих і великих річок країни, перебувають у занедбаному стані. Фото з сайту nadrossya.com

Коли бракує кисню

Такі процеси, на жаль, відбуваються не тільки у Дніпрі, а й у більшості річок країни. Цього літа теж не уникнули негативних явищ на великих і малих водних артеріях, зокрема масової загибелі риби. З похолоданням, яке надходить в осінні дні, водойми нібито оздоровлюються. Однак лише на перший погляд. Про проблему, як це бувало в попередні роки, не дають забути громадські організації, які досліджують стан не лише Дніпра, а й малих річок, працівники відповідних підрозділів місцевих природоохоронних структур.

Начальник управління екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області Олександр Позняков розповів, що, реагуючи на звернення громадян про загибель водних біоресурсів, держінспектор з охорони навколишнього природного середовища ще у липні провів обстеження річки Гнилий Тікич поблизу села Хлипнівка та біля Неморозького кар’єра. Для встановлення причини загибелі риби та визначення концентрації показників складу та властивостей води відібрано проби, проведено вимірювання розчиненого у воді кисню та температури. Зафіксовано високий вміст хімічного споживання кисню (перевищення в 3,48—2,5 раза) та перевищення вмісту завислих речовин у 2,48—2,76 раза, нітритів — у 2,5—3. За висновком фахівців, причиною загибелі риби може бути дефіцит розчиненого у воді кисню, висока температура води та інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей.

Надзвичайна ситуація недавно виникла в містах Біла Церква на Київщині та Умань на Черкащині, які постачають питною водою з річки Рось (вона протікає територією обох областей). Черговий аналіз проб із водойми був невтішним. За його підсумками, які надійшли 5—10 серпня цього року, у воді виявили ртуть із перевищенням у 3,5 раза можливого максимального значення — 0,25 мкг на кубічний дециметр з нормативом менш як 0,07.

Відбір проб брали на 218-му кілометрі на річці Рось, у селі Глибочка та на питному водозаборі в Білій Церкві. Про необхідність термінових природоохоронних заходів ішлося на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконкому Білоцерківської міської ради.

За інформацією управління, вище від розташованого питного водозабору в селі Глибочка нема спеціалізованих місць тимчасового зберігання небезпечних хімічних речовин, зокрема ртуті. Це загрожує здоров’ю жителів міст Біла Церква й Умань.

Ситуацією зі станом води в річці Рось уже не один рік стурбовані екозахисники Богуслава (ГО «Хорти Буслава») та Корсуня-Шевченківського (БФ «SaveRos’»), які аналізують ситуацію. Цього року вони зафіксували найбільш різке зменшення кількості кисню на початку серпня поблизу Яблунівки. Намагаючись запобігти черговому кисневому голодуванню та масштабній задусі риби, місцевий екологічний рух наполягає на необхідності зміни режимів роботи Стеблівської ГЕС та скидання води у період цвітіння в режимі аерації. Саме про це йдеться в рішенні комісії ТЕБ та НС Корсунь-Шевченківської міської ради.

Ще на початку серпня до директора Черкаської філії ЗЕА «Новосвіт» Ігоря Мікрюкова Корсунь-Шевченківська громада спрямувала звернення із вимогами «забезпечити дотримання норм екологічного скидання води на Корсунь-Шевченківській та Стеблівській ГЕС, призупинити роботу турбіни на Стеблівській ГЕС у серпні — вересні 2021 року, забезпечувати вимірювання протоків на ГЕС». Проте енергетики не завжди дослухаються до цих вимог і рекомендацій, ніби їх зовсім не цікавить стан річок.

Саме на необхідності скидання поверхневої води одностайно наполягають науковці. У минулі роки два сезони поспіль стан води в Росі досліджували науковці КНУ ім. Т. Шевченка, фахівці Інституту гідробіології НАН України. Однак греблю Стеблівської ГЕС сконструйовано так, що можливості скидати поверхневу воду не передбачено. Вносити зміни у конструкцію греблі, як розповідають учасники екологічного руху, власникові невигідно: чималий прибуток підприємство отримує лише коли працюють турбіни, скидаючи впродовж усього літа воду, в якій майже немає кисню. Але вихід все одно потрібно шукати.

За спостереженнями руху SaveRos’, якість води в Росі цього року рекордно низька, і саме вплив біологічного забруднення відіграє в цьому визначальну роль. Стеблівське водосховище виступає фактично біореактором: у ньому виростає така кількість ціанобактерій, що вони, поза сумнівом, — головний чинник браку кисню у Стеблівському і Корсунському водосховищах.

Як з’ясували активісти екологічного руху, у Стеблеві 18 серпня о 12:30 турбіни було вимкнено, екологічне скидання здійснювали повз зупинені турбіни. Біля греблі відчувався стійкий запах сірководню, аміаку. Зафіксовано, що 18 серпня, попри похмуру погоду, було температурне розшарування води. Тож оптимальним, вважають екоактивісти, посилаючись на рекомендації науковців, стало б облаштування пристрою для пропуску саме поверхневої води на Стеблівській ГЕС, щоб зменшити накопичення біомаси водоростей і щоб вода, яка потрапляє у Корсунь-Шевченківське водосховище, містила кисень та живі одноклітинні водорості, а не гнилий коктейль із них.

Вражає зарегульованість малих річок. Приміром, на Росі та її притоках 66 водойм та 2322 ставки, десять руслових водосховищ. Більшість не узаконено. Захотів якийсь господар перекрити річку й улаштувати ставок у своєму городі — і зробив це. А такого категорично не можна робити!

Найперша причина забруднення річок — неочищені каналізаційні стоки, масове порушення правил забудови. Сільськогосподарські поля й угіддя впритул наблизилися до берегів. Добрива, отрутохімікати, гербіциди після дощів, потрапляючи у водойми, стимулюють ріст синіх водоростей, які теж зменшують рівень розчиненого кисню. Це призводить до загибелі раків, риби і навіть жаб.

Нестача кисню у воді призводить до мору риби

Дорегулювалися…

У Рось впадає понад 1000 малих річок, на кожній з них влаштовано не по одній дамбі, тому вода майже не доходить вниз руслом. Чомусь ніхто не думає про розташовані нижче водойми, Дніпро, які має наповнювати вода з малих річок.

Чи можна якось змінити становище, вплинути на ситуацію? Як вважає старша наукова співробітниця відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена Юлія Куцоконь, змінювати ситуацію можна й потрібно. Для цього слід наполегливо запобігати збагаченню водойм біогенними елементами, що супроводжується знищенням їхньої продуктивності. Саме такими елементами воду забруднюють побутові стоки та потоки добрив з оброблених земель. Зарегулювання стоку внаслідок встановлення гідроспоруд теж сприяє забрудненню. А ще, на переконання науковиці, слід активніше боротися із глобальним потеплінням. Зрозуміло, це дорого, довго, непопулярно, але в цій справі простих рішень немає.

Уже чимало років шириться рух за оздоровлення річки Рось. Корсунь-Шевченківська міська рада нещодавно затвердила відповідну програму, реалізуватимуть яку протягом наступних п’яти років. Передбачено, що фінансуватимуть програму за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів із залученням коштів орендарів водних об’єктів, водокористувачів, громадських організацій, грантів та благодійних внесків. Ідеться про розчищення, упорядкування річки Рось та її прибережних захисних смуг, укріплення берегів, формування водоохоронних зон, догляд за притоками і джерелами, що формують водозбірний басейн.

Насамкінець.  Рось, як і багато інших малих і великих річок країни, перебуває в занедбаному стані. Десятиліттями на них не проводили роботи з оздоровлення. Віковічний потік води, загатований малими ГЕС, русловими водосховищами, втрачає силу, уповільнюється, а застійні явища спричиняють замулення дна. Недоглянуто багато джерел, які завжди поповнювали поверхневі води водойм. Проблем додають безсніжні зими, посухи, спричинені глобальним потеплінням. Рось у багатьох місцях звужує русло, заростає очеретами, хімічний склад її води нагадує таблицю Менделєєва, а не питну воду передусім через інтенсивне ведення сільського господарства на її берегах, скиди промислових підприємств.

Досі плани з оздоровлення річок зокрема на Черкащині очікуваних результатів не дали. Складати гарні програми ми навчилися, а ось реалізовувати заплановане — не завжди. Гадаю, свідчень цьому кожен може навести безліч. Однак якщо йдеться про довкілля, зокрема наші річки, ці завдання невідкладні.