Федір ЛЮДНИЙ,
почесний краєзнавець України,
інвалід Великої Вітчизняної війни

Не буду переконувати, яке значення для кожної людини має зір. А що  значить його втратити —  відчув на собі. Кілька років тому, коли рубав нетовсті гілки, один із відрубків із силою вдарив під праве око. Ледь встояв на ногах, а в очах засвітилися каганці, око налилося кров’ю, і після цього зір почав падати. Періодично в очах з’являлися метелики, миготіння…

Думав, що все минеться. Та цього не  сталося. Черкаська поліклініка направила мене в одеський  Інститут Філатова, ті —  в Одеський шпиталь для інвалідів. Лікарі повідомили, що повернути зір правого ока неможливо — нерв мертвий. А тут ще з кожним місяцем погіршувався зір лівого ока, розвинулася катаракта. Що ж робити? Окуляри +4 і лупа вже не допомагають не те що читати і писати, а навіть розгледіти номер телефону.

Знову їду в Черкаси. «Треба робити операцію на лівому оці, міняти кришталик», — сказала мені завідувач офтальмологічного відділення Черкаської обласної лікарні Тетяна Іванівна Гаврилюк. І тут я почав вагатися: робити операцію чи ні? Зараз хоч дуже погано, та все-таки бачу стежку. А після операції все може бути… Але зважився.

Хірургічне втручання пройшло на диво легко. Болю не відчував. Кілька хвилин — і в оці штучний кришталик. І ось… можна підняти пов’язку: переді мною яскраве світло… Все навколо бачу!!! Не можу описати, яку радість, яке піднесення пережив у ті перші хвилини.

Я  висловлював щиру вдячність Тетяні Іванівні за її золоті руки, за те, що повернула мені велике щастя сприймати світ, мати можливість читати, писати…

За три післяопераційні дні я почув найкращі відгуки про свого лікаря та її колег — фахівців офтальмологічного відділення Черкаської обласної лікарні, які  повертають зір сотням і сотням людей. Тож до численних подяк у книзі відгуків приєднав і свою.