«Ми єдине вугільне об’єднання в області, яке продовжує працювати», — стверджує генеральний директор ДП «Лисичанськвугілля» В’ячеслав Теросипов.

Серпень виявився найбільш критичним періодом для підприємства. Тільки на території шахти імені Мельникова розірвалося 38 снарядів, були й такі, що не розірвалися. Добре, що вони не зачепили життєво важливих об’єктів — вентилятора та підйомника. Та було, що через обстріли шахту знеструмили і почалося підтоплення. Тоді головний механік шахти Леонід Алексєєв і робітники з ризиком для життя відновили кабель, який ішов до підстанції, відремонтували апаратуру і подали електроенергію до насосів. Інакше вчинити не могли, адже в шахті на той час перебували люди, які без електрики не піднялися б на поверхню.

Гірники хочуть працювати будь-що-будь. Щоправда, успішною роботу підприємства не назвеш. За словами В’ячеслава Теросипова, якщо у квітні тут видобували близько 70 тисяч вугілля і заробляли майже 20 мільйонів гривень, то за наступні три місяці видобуток знижувався.

«Це було пов’язано і з військовими діями, і з браком порожняка. А нині навіть у дуже непростій ситуації Донецька залізниця постачає нам вагони для навантаження вугілля. Почалася його реалізація. Налагоджуємо роботу», — розповідає В’ячеслав  Теросипов.

Щоправда, за його словами, через те, що уряд зменшив фінансування вугільної галузі, гірникам доводиться економити. Тому нині фонд заробітної плати зменшився, і, погодивши питання із профспілкою, у другій половині серпня підприємство змушене було відправити багатьох робітників у безоплатні  відпустки. Працюють тільки видобувні лави на шахтах імені Мельникова та Капустіна.

Якщо у квітні генеральний директор ДП «Лисичанськвугілля» був упевнений, що закриття шахт не буде, то тепер через обставини, що склалися, такої впевненості немає.

«Намагатимемося зберегти наші підприємства, адже вони не так зруйновані, як інші в регіоні. Сподіваюся, в уряді зрозуміють, що доцільніше вкласти кошти в наші шахти, де вціліло обладнання, є фахівці, ніж з нуля відновлювати зруйновані. Переконуватиму і боротимусь за кожну шахту», — констатує керівник.

Повідомлення про ситуацію на ДП «Лисичанськвугілля» викликало неоднозначну реакцію в Інтернеті, зокрема в соціальних мережах. Люди обговорюють перспективу майбутніх віяльних відключень електрики. Здавалося б, тут і виручить донбаське вугілля. Але люди вважають, що дешевше купувати вугілля за кордоном, ніж видобувати на таких шахтах. Усім відома сумна статистика, згідно з якою понад 3 загиблі гірники припадає на 1 мільйон тонн видобутого вугілля. До того ж обсяги державних дотацій на галузь щороку становлять понад 15 мільярдів гривень. Собівартість видобутку тонни українського державного вугілля в січні — жовтні 2013 року дорівнювала 1357 гривень.

Із-за кордону надходить багато пропозицій дешевшого вугілля. Та головний аргумент супротивників відновлення видобутку донбаського вугілля (щоправда, не йдеться про професіоналів) — те, що «аморально посилати людей працювати в такі умови».