Алла ПІДЛУЖНА
для «Урядового кур’єра»

Богдан Гнатюк, син популярного актора-франківця, написав свій перший роман «Грайлива оптика». Нагадаємо, своєрідною літературною розминкою молодого письменника була збірка оповідань «На гребені скорпіона» (2012). І ось новинка — роман вийшов друком у видавництві «Академвидав». Уже з перших сторінок сюжет захоплює читача. А за викладом тексту, темою, характеристиками персонажів, описом їхніх внутрішніх переживань відчуваються роздуми людини зрілої, такої, що створила конструкцію власного всесвіту, що вже зробила для себе певні моральні висновки і яка бажає поділитися цими висновками з іншими.

Про світ, людей, стосунки чоловіків і жінок написано багато, але коли стикаєшся з неординарним поглядом Богдана Гнатюка, оригінальним трактуванням буття й глибиною власних сентенцій, укотре переконуєшся в невичерпності інтерпретацій вічних тем про взаємини людей, їхні страждання, надії, пошуки щастя.

Сюжетна структура роману доволі складна. Долі трьох головних героїв Цвєтани, Іллі й Дениса химерно переплітаються, контрапунктно існують у комбінаціях своєрідного любовного трикутника. Але автор відходить від банального з’ясування стосунків, інтрига потрібна йому для демонстрації різних життєвих позицій і світоглядів. Автор програмує три моделі поведінки типажів, їхні несподівані шляхи.

Сюжет розгортається на тлі карткової гри в покер. Гра, як стихія азарту, стає тим вихідним пунктом виру пристрастей, у який втягуються герої. Закохані у Цвєтану двоє молодиків, дізнавшись, що вона хоче взяти участь у конкурсі краси, вирішують: один — допомогти їй стати переможницею, а інший — перешкодити. Вся річ у грошах, і парубки сподіваються на картковий виграш. Гру в покер Гнатюк описує з поетичним захватом, що робить можливим виникнення алюзій з відомою «Грою в бісер» Г.Гессе. Втім, героїв «Грайливої оптики» спонукають нестримний азарт і солодка мить збігу реальності з розрахунком («Світ є збіркою збігів і сумісностей, все в якомусь сенсі має єдину форму — як карти в колоді»), і відповідно до цього висновку письменник пропонує діяти Іллі та Денису.

Образний виклад тексту з безліччю красномовних подробиць, відчуття захопливого руху думки, що веде читача лабіринтами сюжету, — все це робить роман динамічним. Автор нагнітає емоції, контрапункт сюжетних ходів нарешті зливається в одну точку. Оповідь підтверджує наявність детективного початку, з пострілами і криками…

Беззаперечною прикрасою роману став його завершальний розділ, де головна героїня з’являється перед читачем через певний час. Кількома виразними штрихами показано нинішню Цвєтану, її внутрішню і зовнішню трансформацію. Словами «вимальовується» образ красивої дівчини, яка «не змогла стати красивою жінкою».

Що ж сталося з двома парубками після горезвісного конкурсу краси? У фіналі автор вигадує нову інтригу. Богдан Гнатюк дає читачеві змогу вибудувати власну версію, чиє кохання героїв уникнуло летального результату. Романтична нота оповіді звучить «крещендо». А старі знайомі читачів знову звертаються до… карт. Покер як головна дійова особа виступає на перший план, вимагаючи до себе належної поваги.

Автор змальовує ситуацію, яка стає метафорою чергового моменту випробовування долі. Таємничий персонаж починає гру, роблячи неймовірні ставки. Авторові вдається створити відчуття ілюзії ідеального, а на кону опиняється щастя, яке могло бути, але не реалізувалося, хоч усе можливо… Порив свіжого морського вітру, що розкидав карти і перервав гру, подарував надію на нього.

У своєму романі в оптику всесвіту Богдан Гнатюк подивився без страху, грайливо і з вірою. У цьому мудрість людини і далекоглядність письменника. Адже в усі часи саме оптимізм є головною рушійною силою, що дає змогу на зеленому сукні гри світів отримувати перемоги.