Талановита жителька цього поліського містечка Ольга Осейчук пише картини тополиним пухом по оксамиту. Її роботи справді сяють, переливаються різними відтінками і в прямому значенні слова дихають — адже створені з унікального природного матеріалу. І хоч на Поліссі тополь не так уже й багато, їх благодатного для творчості пуху вистачило майстрині вже на добру чверть століття!
— Звідки, питаєте, таке захоплення? Мій тато був ковалем, мама володіла декоративним розписом, гарно складала букети. Я теж малюю, багато років навчала образотворчого мистецтва дітей. А якось захотілося поекспериментувати з тополиним пухом — і вийшла картина! Відтоді чаклую над оксамитом...
Техніка цього живопису доволі складна й витончена: до оксамитового паперу треба причепити пушинки. Робити це слід неодмінно сухими руками, з чистою душею й часто затамувавши дихання — пухові може зашкодити навіть подих! Оксамит (як, зрештою, й пух) дуже делікатний, тому, аби не залишати помітних відбитків, працює Ольга без жодних ескізів. За малюнком, зробленим в уяві, втискує пух пальцями в оксамит: він його ніби сам приклеює. Якщо потрібно перенести пушинки, використовує пінцет.
— Жодного клею, а ще пух не можна підфарбовувати, мочити — ворсинки одразу скручуються. Інколи підфарбовую його виключно сухою аквареллю: прошу, молю підкоритися — і він мене слухається, адже це живий і надзвичайно теплий матеріал.
Особливим теплом віє від картин із зображенням храмів: напередодні Дня Незалежності в рідному Березному майстриня відкрила виставку картин із зображенням храмів. Символічно, що відкрилася вона в рік 1025-ліття Хрещення Русі.
— Тут храм святої Софії, Корецька Свято-Троїцька церква 1620 року, Свято-Георгіївський собор на Козацьких могилах, Іллінська церква в Суботові, яку заклав Богдан Хмельницький, Києво-Печерська лавра і, звісно, всі чотири культові споруди нашого Березного. Тож березнівчани можуть осягнути красу храмів інших міст, а жителі інших міст — побачити храми Березного. Адже із середини вересня виставка помандрує Україною, — розповідає майстриня, яку підтримує місцева влада.
Картин майстриня не продає, а ось подарувати може: її тематичні роботи є в Музеї Лесі Українки в Новограді-Волинському на Житомирщині. А ще — у Великій Британії, де організувала приватну виставку. А ще в Дубенському замку. Там поетеса Любов Пшенична залишила такий відгук: «Ваші півонії, соняшники, півники, бузки цвістимуть тепер — не перецвітатимуть, коні бігатимуть, аби зупинити Мить. А яблучний Спас спасатиме від суєти і буденності. Спасибі, що наповнюєте минущу мить філософським звучанням». А може, саме такого звучання й не вистачає нашим начебто й не сірим, але інколи не зовсім яскравим будням?
Ми в Google+