ПОЗИЦІЯ

На прес-конференції в Одесі перший заступник міністра освіти і науки Євген Сулима аргументував ініціативу міністерства щодо укрупнення ВНЗ

Приєднання Одеського державного аграрного університету до Одеської Національної академії харчових технологій перший заступник міністра освіти і науки Євген Сулима вважає цілком виправданим кроком у межах запроваджуваної його відомством концепції щодо консолідації зусиль українських вишів задля поліпшення якості освіти та приведення її у відповідність з вимогами ринку праці. Натомість протестні акції, спрямовані проти такої реорганізації урядовець назвав «художньою самодіяльністю» та «цирком», до того ж проплаченим: «Є ті, хто зацікавлений у тому, щоб збурення обов’язково було. Є ті, хто не хоче поступитися своїми посадовими можливостями. Їх, мабуть, хвилює те, що доведеться відповідати, куди подівся санаторій чи табір «Лазурний», які там котеджі побудовані».

Доцільність об’єднання одеських вишів заступник міністра пояснює й суто технологічними мотивами.

Нагадаємо, торік до складу Академії харчових технологій увійшла Одеська державна академія холоду. Нині заплановано додати до навчального комплексу ще одну ланку «харчового ланцюжка». «Нині ті, хто випускає м’ясні вироби, займаються й вирощуванням худоби. І зберігати сировину в холодильниках інших власників вони теж не хочуть, — пояснює посадовець. — Виробнику потрібна вся лінійка, потрібен виш, який готує фахівців і для того, щоб вирощувати, і для того, щоб зберігати, і для того, щоб займатися переробкою». Заклад, який зосереджує підготовку за цими напрямами, на думку заступника міністра, може якнайліпше реагувати на запити ринку.

Втім, така аргументація навряд чи придатна до реорганізації, що здійснюють нині у Дніпропетровську, де аграрний університет, митну та фінансову академію об’єднали в єдиний економічний університет. У цьому разі, пояснює посадовець, є змога наповнювати спільну скарбницю об’єднаного навчального закладу завдяки підготовці за економічними спеціальностями. «В кожному аграрному виші є економічний факультет, де ціна освіти більша. Не секрет, що ці факультети створюють, щоб «підтримати штанці». Тож, шановні, — звертається до незгодних Євген Сулима, — до ваших «штанців» додається ще один економічний профіль: фінансовий і митна академія!»

Додатковий напрям реорганізації — переведення вишів, що перебували під орудою інших міністерств, у підпорядкування Міносвіти. «Є міністерство, яке займається збиранням врожаю, цукровими буряками, зерновими тощо, — каже пан Сулима. — А є міністерство, яке займається тільки системою освіти».

Урядовець не погоджується з тим, що виведення із галузевого підпорядкування погіршить шанси випускників на працевлаштування: «У Дніпропетровську є металургійна академія та хіміко-технологічний університет. І хоч у нас немає ні міністерства металургії, ні хімпрому, ті, хто отримав тут дипломи, знаходять роботу, оскільки є виробництво і попит на цих фахівців».

Втім, будь-що збирати під своєю рукою Міносвіти не збирається. Відомчі навчальні заклади мають і МВС, і Міноборони, і Міністерство культури. Освітянськими вони стануть не раніше, ніж ці відомства самі захочуть передати їх у відання Міносвіти, запевняє Євген Сулима. Та й загалом якихось великих об’єднавчих заходів, каже урядовець, на найближчий час не заплановано. Натомість уже ухвалені рішення мають бути виконані. Компроміси можливі тільки в тому аспекті, коли реорганізація може зашкодити інтересам студентів і викладачів: «Жоден викладач, жоден факультет і жодна кафедра не будуть скорочені». Поза тим виші, що увійдуть до нових структур, збережуть за собою окремий юридичний статус та бухгалтерський рахунок. Як і раніше, проводитимуть і підготовку студентів за цільовими направленнями. Євген Сулима впевнений, що реорганізація не позначиться і на вартості навчання, що одеським студентам-аграріям не виставлять вищі рахунки, властиві Академії харчових технологій. Адже за більші  гроші ніхто на ці спеціальності не піде: «В аграрному секторі люди як сплачували 2—2,5 тисячі за семестр, так і   платитимуть після перейменування».

Посадовець вважає, що ринок має усе розставити на свої місця. Саме він  визначатиме, скільки, яких і за яку ціну фахівців слід готувати вишам.