Оригінальну книжку у вигляді кобзи створили працівники й читачі Тернопільської бібліотеки для дорослих №4. Готуючись до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, вирішили присвятити цій знаменній даті артбук. Прагнули, що був він цікавим і нестандартним.
Над форматом книжки, зізнається завідувач бібліотеки Світлана Козелко, списів не ламали: вже сама назва «На струнах Кобзаревої душі» підказала, яким творчим шляхом іти. До того ж незвичне видання творили з огляду на те, що воно стане гідним експонатом, адже торішнього серпня ця книгозбірня стала міським етноцентром. Відкрили його задля популяризації українських звичаїв та обрядів, народного ремесла. Часто майстрині проводять тут майстер-класи, уроки для юних. Бібліотекарі й читачі подбали, аби були давня українська піч, бамбетель (своєрідний дерев’яний диван), народний одяг, вишиті й інші речі побуту та культури нашого народу. Кобза ж — старовинний український музичний інструмент, тож їй саме місце в етноцентрі. Але це буде, як-то кажуть, два в одному: незвичайні кобза та книжка.
Гортав усі 20 сторінок, які вмонтували всередину кобзи, читав, творінням рук умільців насолоджувався. Кожна сторінка — справжній витвір народного мистецтва. Для оформлення артбуку автори-укладачі використовували найрізноманітніші матеріали: дерево, тканину, серветки, солому, кольоровий папір, шпалери, стрічки, нитки для в’язання, мелену каву, вівсяні пластівці, макарони, зерно й, звісно, фарби. Кобзу з фанери виготовив чоловік Світлани Козелко — Андрій. До оздоблення, написання й ілюстрування сторінок долучилися не лише працівники бібліотеки, а й учні деяких шкіл, коледжів і навіть університетів. Зрештою, хто саме, кожен дізнається з візитівки, яка, власне, й починає першу сторінку.
Олена Праскурнича вперше поріг цієї бібліотеки переступила у восьмому класі й одразу стала її активною читачкою. Нині вона вже доросла, створила сім’ю, але зв’язків з книгозбірнею не пориває. Бере тут не лише книжки для читання, а й живе проблемами бібліотеки. Ось придбала власним коштом кілька манекенів для демонстрації народного одягу. Творення артбуку, певна річ, не могло пройти поза її увагою. Олена займається виготовленням орнаментів чи художніх зображень за допомогою аплікації. Задля композицій за Шевченковими поезіями використала й тканини, й малюнок, зерна пшона і навіть вівсяні пластівці.
Українську хату з червоною калиною, мальвами, іншими квітами рідні сестри Наталя Бартух і Тетяна Бейгер на одній зі сторінок книжки «збудували» й «виростили» за допомогою техніки квілінг. А ще додали цікавий елемент — бандури, перегортаючи які, можна прочитати рядки Тараса Григоровича про природу. Цю сторінку сестер вдало доповнює вишитий портрет Великого Кобзаря роботи матері Світлани Козелко.
Тим часом до написання портрета Шевченка, але вже меленою кавою, вдалася й Анна Болдіна. А ось учениця школи-інтернату для слабочуючих дітей Марійка Жуковська освоїла ручний розпис по тканині — батик і зуміла для артбуку підготувати прекрасну картину, під∂рунтям для якої стали Тарасові слова: «І досі сниться: під горою між вербами та над водою біленька хаточка».
Про всі сторінки книжки-кобзи й не розповісти, кожна — своєрідна, в яку автори вклали все своє уміння, душу, а ще щиру любов до Тараса Шевченка. Завідуюча бібліотекою Світлана Козелко каже, що вже працюють над другим «томом». Бо ж талановиті тернополяни, почувши про такий артбук, і надалі приносять до книгозбірні свої художні творіння.
Ми в Google+