Громадянами Чехословаччини до Другої світової війни були 3 мільйони етнічних німців, які переважно населяли Судетську область країни. Гітлерівська пропаганда переконала їх, що вони зазнають дискримінації з боку чехів. Насправді рівень добробуту в промислових Судетах був значно вищим, ніж загалом у країні, а чимало місцевих німців демонстративно не користувалися державною мовою Чехословаччини.

22 травня 1938 року фінансована з Німеччини Судетсько-німецька партія спробувала перетворити муніципальні вибори на плебісцит із приєднання Судет до Третього рейху. Фактично йшлося про сепаратистський путч, але, на відміну від Донбасу, де українська влада до останнього прагнула «не розсердити» Путіна, у Чехо­словаччині провели часткову мобілізацію та за участі армії відновили конституційний лад у краї.

На Заході засудили ці «недемократичні» кроки. Зокрема, міністр закордонних справ Франції заявив, що «судетські німці не можуть жити в одній країні з чехами, а тому їм слід дати автономію і, можливо, дозволити приєднатися до Німеччини». Ці слова стали пророчими: після розгрому Третього рейху всіх судетських горе-арійців депортували на «історичну батьківщину». Нині Путін розігрує аналогічний сценарій захисту «російськомовних співвітчизників» в Україні, яким через кремлівського учня Гітлера загрожує повторення гіркої долі судетських німців.