Поміж санаторіями та базами відпочинку селища Піщане (Бахчисарайський район АРК) ріс сосняк, посаджений в кінці 1960-х. У ньому водилися білки, їжачки, сови, барди та екологісти. Білки їли шишки, їжачки ганяли хробаків, сови ухкали. Барди проводили фестивалі, а екологи таборилися для обміну ідеями і відпочинку.
Нині ліс роздерибанили на шматки, обнесли парканами і забудовують, хто як може. При цьому берег моря перед лісом для пляжування не придатний — з розвалом СРСР нікому було доповнити сходи набережної хвилерізами, і величезні бетонні блоки попадали просто в море. Бетон обріс водоростями, які у мокру погоду стають страшенно підступними: нога ковзає, і відчайдух, який вирішив тут погуляти, опиняється у кращому разі у воді, а в гіршому — б’ється об уламки плит або наштрикується на стирчаки заіржавілої арматури.
Ще далі від Піщаного береги небезпечні інакше. Там над вузькою смугою гравійного пляжу нависають високі глинисті урвища, притрушені зверху чорним ∂рунтом. У найнесподіваніший момент чималий шматок берега падає, вдаряючи-шурхочучи об гальку та булькаючи у воду. Хвилі змивають потихеньку купу ∂рунту, і знову починають разом з вітром та дощами підточувати високий берег (наука називає це абразією). Кажуть, що років з десять тому романтична пара вирішила провести наодинці приємну нічку і поставила намет саме у такій небезпечній місцині. На ранок з-під купи глини стирчали тільки дві пари босих ніг…
Тож перебратися берегом якнайдалі від старих насиджених місць не виходить. Та й лісу там немає. Табір Анатолія Льовіна «ЕкоПросвіта ХХІ сторіччя», в якому він півтора десятка років приймав не один семінар і безліч екогруп та окремих природоохоронців з усього колишнього СРСР, переживає один з останніх сезонів під Піщаним. Бо на місці сосен уже зводяться котеджі. Якщо не цього сезону, то через рік-два забудовано буде все. Запорізький екологіст Льовін планує переїжджати разом з наметами та мангалами на рідну Хортицю. Куди подінуться білки та їжачки — невідомо.
ДОВІДКА «УК»
В Україні абразійний процес найпоширеніший на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щороку зникають 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом — 24 га, у північній частині Азовського моря — 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% — Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3—4,2 метра на рік.