З-поміж Балтійських країн порівняно невелика Республіка Латвія після відновлення незалежності надто не поспішала з кардинальними змінами, обравши зважений шлях удосконалення адміністративно-територіального устрою. Про це йшлося на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Хоча примірюватись до цієї складної масштабної справи вони розпочали раніше від нас, ще 1993-го, коли ухвалили концепцію реформування занадто подрібненої (600 адмінтеродиниць на дві тисячі квадратних кілометрів) місцевої влади.
Затим тамтешні державники змінили юридичну та фінансову базу функціонування територіальної організації влади і, що найважливіше, зуміли переконати політикум і суспільство в безальтернативності реформи.
За словами Арніса Шульца, директора департаменту Міністерства охорони довкілля та регіонального розвитку Латвії, зробити це вдалося не відразу: добровільно об’єднатися спершу погодилося лише 30 маленьких самоврядувань з наявних 500. Решта очільників уперто трималися свого крісла.
Антиреформістів переконували конкретними справами. Зокрема тут відмовилися від різкого укрупнення волостей, натомість утворили край, залишивши в колишніх волосних центрах кілька спільних адміністративних функцій на їхніх територіях. Не знайшла підтримки й ідея утворити штучні округи з міст і довколишніх сіл — занадто вже різні інтереси у містян і селян.
Замість непривітних приміщень колишніх сільрад у кожному населеному пункті з’явилися своєрідні центри села, де зосереджено надання різних адміністративних послуг. Тут можна спілкуватися, долучатися до спільних культурних заходів і займатися суспільно-корисними справами, що дуже важливо передусім для літніх людей, що живуть у сільській місцевості.
Варто зазначити, що в Латвії немає місцевих державних адміністрацій, а міністерські чиновники лише здійснюють контроль за актами, ухваленими органами місцевого самоврядування.
Певна річ, найпереконливішим аргументом реформаторів стала істотна державна фінансова підтримка кожній громаді, яка зважилася змінити своє життя на краще. За ці кошти вони значно поліпшили інфраструктуру, відремонтували дороги, школи, заклади охорони здоров’я та інше. Об’єднані громади (їх тепер 119) отримали доступ до європейських кредитів і нині вже розпочали здійснювати масштабні проекти, про які раніше ніхто навіть не мріяв.
— Я щиро заздрю нашим найближчим сусідам — литовцям, які набагато раніше від нас вдалися до істотного реформування територіальної організації влади, — завважив Арніс Шульц. — Наша реформа здійснюється поетапно, як, приміром, це було в Данії, проте її результати вже говорять самі за себе.
Нещодавно в Ризі відбулася міжнародна конференція з вивчення досвіду латвійської реформи місцевого самоврядування, яку організувала Рада Європи. Участь у ній взяла і українська делегація. За словами заступника міністра регіонального розвитку В’ячеслава Негоди, успіх колег полягає в тому, що укрупнення відкрило великі можливості для розвитку громад. І ті, хто сумнівався в його доцільності, сьогодні вже зрозуміли це.
Ми в Google+