Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини» вже запалював свою ватру п’ятнадцять разів. За ці роки він не раз змінював і дату, й місце проведення. Але завжди був велелюдний — з усього світу щороку з’їжджаються на Тернопілля тисячі лемків — представників найзахіднішої гілки українського народу.

Нагадаю, що їхніми споконвічними землями були Східні Бескиди. Але у вересні 1944 року розпочалося сумне прощання лемків із рідним краєм. Тоді колишня УРСР і Польський комітет національного визволення уклали угоду про «евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі», і лемків, а також українців з Надсяння, Підляшшя, Холмщини насильно виселили з рідних країв.

Нині столицею лемків називають місто Монастириська. Тому й вирішили в місцевому урочищі Бичова й надалі зорганізовувати фестиваль «Дзвони Лемківщини». Тут розростається і «Лемківське село» просто неба: є капличка та дзвіниця, криниця, відбудовано подвір’я лемка-газди, хижу гончаря, торік з’явився млин-вітряк. 

На початку цьогорічного серпня теж планували дводенний фестиваль. Ця зустріч мала бути особливою, адже саме 70 років тому комуністичний режим виселив українців з їхніх земель. Проте російська агресія на українському сході цьому заходу зашкодила.

Як повідомила заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Наталія Михно, «Дзвони Лемківщини» відбудуться у вересні, причому в іншому форматі. У програмі — відкриття пам’ятника жертвам депортації 1944—1946 років, вечори пам’яті жертв наслідків виселення лемків з рідних просторів. Проведуть також міжнародну наукову конференцію, поминальні заходи у церквах Тернопільщини. Певна річ, представлять експозицію, присвячену 70-й річниці початку виселення українського народу з теренів Польщі.