Другий за розміром супутник Сатурна носить ім'я «Рея». На відміну від нашого Місяця, на якому води як кіт наплакав, Рея на дві третини складається з замерзлої води. У 2005 році автоматична міжпланетна станція NASA «Кассіні-Гюйгенс» пролетіла на відстані у 500 кілометрах від Реї. У наступні кілька років «Кассіні» ще кілька разів наближалася до Реї на близьку відстань, і під час одного з таких підльотів у 2007 році їй вдалося отримати спектр деяких ділянок поверхні Реї в далекому ультрафіолетовому діапазоні. З ультрафіолетових спектрів можна отримати інформацію про хімічний склад атмосфери або верхнього шару поверхні.

У таких спектрах група дослідників з Відкритого університету (Велика Британія), Департаменту космічних досліджень Індії, Планетологіческого інститут (США) та інших наукових центрів імовірно виявила сліди гідразину – невеликої молекули, що складається з двох атомів азоту і чотирьох атомів водню.

Гідразин відомий в першу чергу як компонент ракетного палива, але це зовсім не означає, що на Реї знайшли сліди ракетних пусків. Гідразин може синтезуватися, коли під дією потоку заряджених частинок з магнітосфери Сатурна молекули аміаку об'єднуються одна з одною.

Інший варіант, що пояснює присутність гідразину на поверхні – це його вихід з-під поверхні самої Реї, якщо він там був під час її формування.

Ще одне потенційне джерело гідразину – супутник Сатурна Титан. У Титана дуже щільна атмосфера, багата азотом. Тому за тривалий час, що обчислюється кількома мільярдами років, частину атмосфери Титана разом з деякою кількістю сполук азоту «здуло», і частина її осіла на поверхні Реї. Який із запропонованих варіантів відповідає дійсність – ще тільки належить з'ясувати.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»