Те, що історія повторюється, підмічено ще задовго до нас. Ми вимовляємо слова, мільйони раз сказані іншими людьми, і переживаємо ситуації, котрі вже були раніше. Можливо, тому нині такі актуальні твори, написані кілька століть тому — та ж «вічна» історія Ромео і Джульєтти, героїчний вчинок троянців Низа і Евріала, мужність Спартака…
Досвід людства це великий накопичувальний диск, що зібрав безмір інформації. Її далеко не всю відсортували і оцінили. Деякі моменти стануть очевидними і зрозумілими тільки з часом. Та хтось серед нас має вміти вибудувати проекцію вчорашнього дня на день завтрашній. І це, насамперед, театральне мистецтво.
Театр живе, розвивається і змінюється. Приходять нові його прибічники із власним баченням майбутнього сценічного мистецтва. Серед них і молодий актор харківського Театру «Т» Дмитро Обєдніков. Він приїжджає у Чернігів навчатися майстерності в художнього керівника — головного режисера обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Андрія Бакірова.
Попрацювавши з Майстром, ще більше ствердився в думці, що сучасному глядачеві близька класика, але потрібен креатив. Необхідно відмовлятися від штампів, шукати нові форми і тенденції.
— Я почав пробувати себе в ролі режисера. Упевнений, що публіка прийде на хорошу драматургію, — розмірковує Дмитро. — За прикладом не треба далеко ходити: з великим успіхом у столичному театрі імені Івана Франка йде «Квітка Будяк» — це «Маклена Граса» Миколи Куліша, переказана на сучасний манер талановитим драматургом Наталією Ворожбит. Вистава вражаюче злободенна!Як завважив свого часу Микола Гоголь, театр — це кафедра, з якої можна сказати дуже багато добра…
Дмитро — цікава і непосидюча людина. Він сміливо експериментує, пропонуючи глядачам надзвичайно колоритні перформенси, приміряючи на себе різні ролі. Останній із них це похід у маси святкового дня «у супроводі» німецького драматурга Бертольта Брехта. Актор розумів, що люди вийшли з дому відпочити, послухати музику, повеселитися. Зізнався, що навіть трохи побоювався, чи захоче хтось дивитися його моновиставу, перейматися серйозними речами. Слухали! Аплодували! Отже, готові і до серйозних розмов, і до експериментів…
На рахунку Дмитра — десятки акторських робіт у театрі, серед яких такі відомі вистави, як «Гамлет» Шекспіра, «Записки божевільного» та «Гравці» Гоголя, «Шантрапа» Саксаганського, «Небо в алмазах» Чехова. Знімався він і в художніх фільмах «Дау», «Поки станиця спить», «Чотири».
Прагнення бути багатогранним змушує весь час працювати над собою. «Молодим акторам кажуть: якщо в тебе є дар вантажника — не закопуй свій талант, іди розвантажуй вагони», — усміхається Дмитро. Він вважає, що актору замало мати за плечима лише фахову освіту. «Моя перша спеціальність — інженер-електрик. А після закінчення театрального вишу — вступив до духовної семінарії», — зізнається. За його словами, це відкриває нові обрії, допомагає краще збагнути класичну літературу, котрій притаманна духовна, християнська підоснова. Крім того, у семінарії глибоко вивчають психологію, давньогрецьку мову…
Бути голодним на все нове — значить, бути прогресивним і затребуваним. Адже тільки багатогранна особистість зуміє розповісти глядачу правду про наш неоднозначний світ.
Ми в Google+