З першого погляду нічого дивного немає в тому, що на сцені Закарпатської обласної філармонії зазвучала опера. Насправді дивовижа є: вона в тому, що жанр, який увібрав різні види мистецтв, запропонували глядачеві артисти самої філармонії. У її штаті оперних солістів, декораторів сцени, костюмів та інших спеціально підготовлених фахівців немає.
— Зате є люди, які дуже захотіли поставити на сцені оперу власними силами! — сказала диригент Закарпатського симфонічного оркестру Вікторія Свалявчик-Цанько. — Для колективу, який протягом понад п’яти років відіграв десятки складних концертів, це стало новим випробуванням.
До солістів філармонії Мирослави Швах-Пекар, Юстини Дідик, Петра Матія, Михайла Подкопаєва, Олександра Товта, Володимира Фогеля, Юрія Кузьми приєдналися артисти Заслуженого академічного Закарпатського народного хору.
— Арії, дуети, ансамблі виконавців, сцени з хором, танцювальні номери у супроводі симфонічного оркестру — все потребує і майстерного виконання, і максимальної злагодженості та взаємодії, — зазначила художній керівник і диригент хору Наталія Петій-Потапчук.
На сцені подеколи опинялося понад вісім десятків виконавців — співаків, музикантів, танцівників. Те, що при цьому вони залишалися цілісним організмом і були професіоналами, підтверджували гучні оплески глядачів.
Масштабний проект втілювали в життя на патріотичній хвилі, через що обрали для виконання «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Його три дії минули як одна мить.
— Це був тест на професійність і творчу зрілість, — додав по завершенні вистави директор філармонії Іван Микита. — А чому взялися за «Запорожця…»? Хотіли, щоб глядач відчув колорит вітчизняної музики, присмачений місцевим виконанням. Як-не-як, а образи запорожців і їхнього оточення втілювали закарпатські майстри сцени.
Глядачі отримали задоволення від виконання безсмертного твору Гулака-Артемовського, а артисти й музиканти — імпульс до творчості. Цей їхній успіх може стати прологом для наступних експериментів, що здійснюватимуть у філармонії.
Ми в Google+