Припинило битися зболене серце Бориса Петровича Клімчука — державного діяча, Надзвичайного і Повноважного Посла України, дворазового керівника виконавчої влади Волинської області. 

Він покинув цей світ під час лікування важкої хвороби в Німеччині, але до останнього подиху був думками із рідною Волинню, невимовно переживав за долю нашої держави, яка нині боронить свою землю від агресора.

 Колектив газети «Урядовий кур’єр» висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійного, ще раз згадує основні віхи життєвого шляху цього Волинянина і Управлінця. 

Борис Петрович Клімчук народився 18 березня 1951 року в селі Волошки Ковельського району Волинської області. У 1974 році закінчив Харківський державний університет, у 1996-му — Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого.

У 1970—1990-х працював учителем в Острозькій школі-інтернаті (Рівненська область), був викладачем і директором у середніх школах міста Ковеля. У цьому ж місті був обраний заступником голови Ковельського міськвиконкому.

У червні 1992 року депутатами першого демократичного скликання обраний головою Волинської обласної ради. З липня 1995-го по червень 2002-го — голова Волинської обласної державної адміністрації. У ті важкі роки за його безпосередньої підтримки в Луцьку постав єдиний у світі Музей Волинської ікони.

У 2004—2008 роках представляв нашу державу як Надзвичайний і Повноважний Посол України в Литовській Республіці, а з квітня 2008-го до весни 2010-го — як Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці. Робота очолюваного ним у Литві дипломатичного корпусу ознаменувалася різким збільшенням економічних, технологічних та культурних обмінів із цією європейською державою. Покладені на нього дипломатичні місії він з честю виконав і в Азербайджані. Це, зокрема, дало можливість нашій державі створити альтернативний шлях надходження в Україну нафти з цієї країни.

У березні 2010 року був призначений головою Волинської обласної державної адміністрації.

Мав нестандартний відкритий стиль спілкування з людьми, бо, за його словами, «найбільша таємниця на Волині тримається рівно три дні». Особливу увагу приділяв розвитку охорони здоров’я людей і унікальних природних комплексів Волині, культурної спадщини, підтримці людей праці.

Під час Революції гідності, коли масові акції протесту розгорнулися по Україні наприкінці 2013-го та на початку 2014-го, Борис Клімчук змушений був піти у відставку. Він вийшов до людей, які прийшли до ОДА, схилив перед ними коліно і в ім’я громадського миру на Волині попросив їх убезпечити область від насилля і погромів.

Бориса Клімчука було нагороджено почесним званням «Відмінник народної освіти» УРСР (1984 р.), СРСР (1990 р.), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня; він — повний кавалер ордена «За заслуги».

Редакція газети «Урядовий кур’єр» поділяє біль і сум родини та близьких Бориса Петровича, усієї волинської громади, яка втратила талановитого земляка, патріота України.