НАМІРИ

Є бажання — буде результат

Розвиток тваринницької галузі є одним із пріоритетних завдань полтавської обласної влади, яке успішно матеріалізується на практиці. Як констатують спеціалісти, останні кілька років помітно поступальний рух  по висхідній з усіх напрямків: у свинарстві, птахівництві, по відгодівлі ВРХ,  молочному скотарстві тощо. В області діє спеціальна довготермінова програма, покликана мобілізувати наявні сили і ресурси, в тому числі інвестиційні кошти закордонних інвесторів, на реалізацію запланованого. Саме завдяки цьому на теренах Полтавщини активно ведеться будівництво тваринницьких приміщень, пташників, набирають міці окремі агропідприємства та фірми з використанням сучасних, світового рівня технологій і обладнання. А в полях області дедалі більше сіють кукурудзи та багаторічних трав.

Позитивна останніми роками динаміка і щодо поголів’я худоби. Нині в сільгосппідприємствах усіх форм власності налічується 314 тисяч голів великої рогатої худоби — за перше півріччя приріст поголів’я ВРХ становив 4 %, з них 136 тисяч голів — дійної череди, 450 тисяч свиней — приріст становить 29 %. На 8,8 % за цей же період часу збільшилося в області поголів’я овець.

Водночас ті, хто курує галузь, вбачають в регіоні ще чимало невикористаних резервів. До них заступник голови Полтавської облдержадміністрації Володимир Замикула відносить, наприклад, 360 тисяч гектарів присадибних ділянок. В Ізраїлі, каже він, площа таких ділянок ненабагато більша — 400 тисяч гектарів, але вони не тільки забезпечують себе сільгосппродукцією, а й експортують її на 3,5 мільярда доларів. Так що нам є над чим працювати. Крім того, в селах області проживає 200 тисяч чоловік працездатного, офіційно безробітного населення, яке також треба залучити до сільгоспвиробництва і тваринництва. А ще ж на Полтавщині понад 40 тисяч гектарів лук та випасів. На об’єднання всіх цих ресурсів спрямовані 89 сільгосппроектів, які охоплюють також і тваринництво та рибництво. Наприклад, один із таких проектів має допомогти у збільшенні виробництва молока коров’ячого. Нині в області надоюють за рік від умовної Лиски чи Майки в середньому трохи більше 5 тисяч кілограмів молока, а все йде до того, що будуть надоювати і 7, і 8 тисяч кілограмів. Тому що, як запевнив Володимир Васильович, у великих сільгосппідприємствах усе робиться для цього: працюють із молодняком ВРХ, поліпшують добові раціони, генетично-селекційні на?працювання, вчаться правильно заготовляти корми — силос та сінаж. Щоб це були білок і протеїн, а не оцет чи кислота. А якщо є бажання, то й результат не забариться.