У Романа Сущенка, власного кореспондента Укрінфому, — гірка втрата, непоправне горе: відійшов за вічну межу його батько Володимир Полікарпович. Горе подвійне — син не має змоги попрощатися з батьком, провести рідну людину в останню її земну дорогу, бо в цей трагічний момент перебуває далеко на чужині, у московській в’язниці за сфальсифікованими звинуваченнями.
Безсумнівно, арешт сина та його вже більш як півторарічне ув’язнення і так зване слідство у його справі не могли не позначитися на батьковому здоров’ї. Володимир Полікарпович глибоко переживав за Романа. В інтерв’ю для Укрінформу в листопаді 2016 року, через кілька тижнів після арешту Романа, він сказав: «Сину, тримайся, ми в тебе віримо. Ми розуміємо, що там, у Москві, багато бранців. І можна нам сказати від імені батьків, матерів, від імені навіть тих, хто не знає, що вони там, або знають, та не мають зв’язку, певної допомоги, звернутися до всіх небайдужих людей: допомагайте нашому сину, допомагайте бранцям. Ну, і хотілось би без злості, але звернутися до тих організацій, які причетні до арешту Романа: майте все-таки порядність, чесність, доброту і ніколи не забувайте, що зроблене вами колись горе повернеться до вас. Хоча мені б цього не хотілося».
Батько до останнього подиху щиро вболівав і боровся за повернення Романа додому, дуже очікував побачити його, але, на жаль, не дочекався. 9 січня Володимиру Полікарповичу виповнилося 78 років. Рідні й близькі знали його як професіонала своєї справи, чуйного батька, чоловіка, дідуся. Він завжди був мужньою людиною, приходив іншим на допомогу, дбав про родину, був вірним, надійним другом.
Друзі, співробітники Укрінформу, колеги Романа Сущенка з Київської організації Національної спілки журналістів України висловлюють йому, його рідним щирі співчуття у зв’язку з цим непоправним горем і гіркою втратою. Романе, тримайся!
Ми в Google+