З перших днів заснування ця громадська організація стала осердям українства. Хоч на початках, а заснували «Просвіту» 2 вересня 1868 року у Львові, вона мала по суті наукове спрямування. Але згодом було вирішено «ширити просвіту між українським народом», створюючи повітові філії. Тож 29 вересня 1875 року вже в Тернополі зібралися установчі збори, на які приїхали і представники навколишніх повітів.

Головою філії (того часу — виділу) обрали Володимира Лучаківського, який був першим українцем, що став бургомістром Тернополя. Але Галицьке намісництво, у складі якого переважали поляки, статуту не затвердило. Тож 29 червня 1876 року тернополяни зібралися вдруге й документи на реєстрацію подали до МВС Австро-Угорської імперії. Віденська влада була лояльнішою до українців і згоду дала.

Нині про ці та інші факти можна дізнатися із документів, що експонують на виставці, яку до 140-річчя заснування «Просвіти» організували в Державному архіві Тернопільщини. Секретар міськради Віктор Шумада вважає: цю дату маємо пам’ятати, адже товариство закладало міцні цеглинки української державності.

Спочатку все національне нищила пацифікація

Знайомлячи з експонатами виставки, начальник відділу державного архіву області Стефанія Коваль, наголос поставила на документах про створення читалень «Просвіти». Першу відкрили в селі Денисів, що нині в Козівському районі. Батько співачки світової слави Соломії Крушельницької Амвросій доклав багато зусиль до відкриття такого закладу в селі Біла, що неподалік Тернополя, де був парохом.

Під час Першої світової чимало читалень знищили. Але люди бралися за їх відбудову, зверталися до влади за субвенцією на закупівлю книжок. За словами Стефанії Коваль, розбудова товариства в повоєнні роки була досить інтенсивною, що свідчило про велике духовне піднесення народу та бажання мати Українську державу.

На жаль, 1930 року під час пацифікації (умиротворення), яку здійснювала на галицьких теренах тодішня польська влада, деякі читальні «Просвіти» та їхнє майно знову зазнали руйнацій, знищень, факти про що також знайшли своє відображення в поданих на виставці документах.

Прикметно, що з роками свого становлення товариство значно розширювало обшири своєї діяльності. Зокрема ставило за мету «просвіту та піднесення культури й добробуту українського народу в усіх верствах і напрямах життя». Таке завдання передбачало створення народного театру, організацію народних свят, заснування та утримання книгарень, музеїв, друкарень, шкіл, різних курсів, зразкових господарств. Тобто просвітяни активно діяли не лише в гуманітарній, а й в економічній царині українства.

…а згодом — совіти

У вересні 1939 року на Тернопілля прийшли, як кажуть галичани, перші совіти. Комуністична влада одразу заборонила діяльність «Просвіти» й решти українських товариств. Днем її відновлення в краї стало 28 травня 1989 року. І за новітньої України просвітянам знову доводиться бути передусім в обороні рідної мови.

Голова Тернопільської міської організації «Просвіти» ім. Т. Шевченка Дарія Чубата каже, що за більш ніж чверть століття цієї відродженої організації реалізували чимало заходів і проектів. І нині намагаються не обривати зв’язків з нашими східними територіями.

Лише місяць тому з Донбасу, із зони проведення АТО повернувся дослідник діяльності «Просвіти» професор Тернопільського педуніверситету Іван Зуляк. Щоправда, там він виконував свій військовий обов’язок — захищав рідну землю від російського агресора.

Мовить, що історія однієї з найстаріших українських громадських організацій ще написана. Звісно, просвітяни також мають втілити власне вагоме слово-діло в розбудові українського життя на Донбасі. Але, вважає він, левову частку в задоволенні гуманітарних потреб там мала б узяти на себе держава. Бо цей регіон, серед іншого, надто потребує і якісного інформаційного українського продукту — книг, періодики, радіо- й телемовлення. Власне того, що й увібрало в себе містке поняття «просвітництво».