Літньої пори 21 рік тому відійшов у засвіти народний артист України Назарій Яремчук. Цю сумну дату учасники тернопільського гурту «Пшеничне перевесло» вирішили разом з друзями вшанувати в рідній Назарієвій хаті на Буковині.
З біографії Назарія Яремчука знаємо, що він народився в селі Рівня Чернівецької області. Тепер цей населений пункт входить до складу Вижницької міської ради. І вулицю, на якій 120 років стоїть смерекова хата Яремчуків, названо ім’ям улюбленого співака мільйонів українців. Нині тут Національний меморіальний музей-садиба народного артиста України Назарія Яремчука.
Тернополян радо зустріла сестра співака Катерина і запросила до хати. Вже у сінях вони почули знайомі слова Назарієвої пісні «Родина, родина — це вся Україна з глибоким корінням, з високим гіллям». А з численних світлин, афіш, книжок, журналів, газет дивилися щирі та приємні очі видатного виконавця. Пані Катерина розповіла про його життєві й творчі дороги. Першу зарплату (сорок карбованців) він заробив на полонині, випасаючи влітку чужі вівці. Сестрі та братові з цієї суми дав по два карбованці, стільки само взяв і собі, а решту віддав матері. Назарієві було лише дванадцять років, коли помер батько, мама важко захворіла, тож хлопець продовжив своє навчання у Вижницькій школі-інтернаті.
Уся сім’я Яремчуків співоча, музична. Батьки брали участь у різних аматорських колективах. Тож і Назарій почав відвідувати репетиції вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», який наприкінці 60-х років минулого століття створив у Вижницькому будинку культури Левко Дутківський.
Мати бачила, як син прагне виступати. Звернулася з листом до Левка Тарасовича, в якому попросила, за словами пані Катерини, допомогти вивести Назарія в люди. На прослуховуванні в Левка Дутківського він заспівав «Чорнії брови, карії очі», «Дивлюсь я на небо» тощо. Доля усміхнулася: Назарій став виступати у складі «Смерічки», мати була безмежно від того щаслива.
Ставши студентом Чернівецького університету, Назарій разом із Володимиром Івасюком після занять майже три роки приїжджав на репетиції «Смерічки», а на світанку поїздом юнаки поверталися з Вижниці назад до обласного центру. Пані Катерина старалася нагодувати хлопців, спекти пиріжків. А ще зауважує, що свій голос брат виробляв на батьковому полі. «У лісі є джерело. Трохи віддалік — дві поляни, де й розкинулося татове поле. У ці місцини ми дуже любили ходити в дитинстві, — ділиться спогадами пані Катерина. — Тут збирали гриби, пили студену воду з кринички. Назарій любив ще й дати волю своєму голосові й пісні».
Коли підступна хвороба забрала життя в Назарія, на батьківському подвір’ї залишився господарювати брат Богдан. Сестра Катерина збудувала власну хату в іншому куточку Рівні, де створила кімнату-музей Назарія Яремчука. Тут часто бували поціновувачі його творчості. Але 2000 року не стало й Богдана. Тоді Катерина Назарівна вирішила облаштувати музей славетного українського естрадного співака. Щоправда, після ремонту стара смерекова хата опинилася під дахом із сучасних покрівельних матеріалів. Натомість усередині вона дихає правдою життя Назарія, його родини. З-поміж інших експонатів тут можна побачити бабусину скриню, шафу, ліжко, гуцульські килими, вишивання, особисті речі народного артиста України. А біля хати цього року дорідно зачервоніла плодами Назарієва вишня.
Ми в Google+