Починаючи з 2018 року, під час спроби потрапити до Європи загинули щонайменше 440 дітей-біженців і мігрантів. Такі дані надає неприбуткова європейська мережа UNITED, заснована 1992 року у Франції. Серед жертв дворічний курдський хлопчик з Іраку Мавда Шаурі, у якого влучила куля бельгійського поліцейського під час погоні на автостраді 2018-го, і 17-річний Тран Нгок Хіє, який задихнувся в кузові вантажівки, що прямувала в графство Ессекс в Англії 2019 року. Багато дітей загинули, добираючись морем з Близького Сходу до Греції та Туреччини. Так, як у 2015-му це трапилося з трирічним сирійським хлопчиком Айланом Курді. Фото його крихітного тіла, яке хвилі викинули на берег турецького пляжу, облетіло весь світ.

Однак діти не єдині жертви нелегальної міграції. Згідно з даними UNITED, починаючи з 1993 року, кількість смертей серед мігрантів, котрі намагалися дістатися країни своєї мрії, становить майже 45 тисяч. Більшість із них потонула. Проте, за словами директора UNITED Герта Атеса, статистика смертей серед нелегальних мігрантів враховує також самогубства в центрах тимчасового утримання. Ця сумна статистика неповна, оскільки ніхто достеменно не знає, скільки гине тих мігрантів, яких депортують до африканських країн, де їхній шлях часто пролягає через пустелю.

Проаналізувавши особисті дані майже 45 тисяч загиблих нелегальних мігрантів, експерти UNITED змогли приблизно встановити, скільки серед них було неповнолітніх. Так, у період із січня 2018 року по червень 2021-го на шляху до Європи загинуло щонайменше 440 дітей, серед них 35 немовлят. Статистика свідчить, що серед загиблих було 33 вагітні жінки. Більшість дітей загинула у водах Середземного моря, біля узбережжя Лівії, Туреччини та Марокко.

Засновник — Кабiнет Мiнiстрiв України Реєстрацiйне свiдоцтво КВ № 2 вiд 12 квiтня 1994 року Передплатнi iндекси «Урядового кур’єра» — 61035, 40227 (соціальний) Головний редактор — Сергiй БРAГA Перший заступник головного редактора Леонiд СAМСOНЕНКO Заступник головного редактора Павло БЕБА Aдреса в Iнтернетi: www.ukurier.gov.ua Адреса редакцiї: 01008, Київ, вул. Михайла Грушевського, 14 Телефон для довiдок: 253-12-95. Телефони вiддiлу реклами: 253-55-09, факс: 230-06-71, e-mail: adv@ukcc.com.ua «Урядовий кур’єр» виходить у вiвторок, середу, четвер, п’ятницю та суботу Зам. № 83 836 Загальний тираж за червень 185 572 Листування з читачами тiльки на сторiнках газети. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть iнформацiї та реклами несуть автори та рекламодавцi. Набрано i зверстано у комп’ютерному центрi «Урядового кур’єра». Друк: ТOВ «Мега-Полiграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 www.mega-poligraf.kiev.ua Фото з сайту marbeks.art ПОГОДА НА ЗАВТРА 16..21 30..35 17..22 31..36 17..22 31..36 16..21 28..33 17..22 31..36 ТЕМПЕРAТУРA ПO OБЛAСТЯХ УКРAЇНИ НA 24 ЧЕРВНЯ Oбласть Нiч День Oбласть Нiч День Київська +17 +22 +31 +36 Черкаська +17 +22 +31 +36 Житомирська +17 +22 +30 +35 Кіровоградська +17 +22 +30 +35 Чернігівська +17 +22 +31 +36 Полтавська +17 +22 +31 +36 Сумська +17 +22 +31 +36 Дніпропетровська +17 +22 +30 +35 Закарпатська +16 +21 +31 +36 Одеська +16 +21 +27 +32 Рівненська +17 +22 +30 +35 Миколаївська +16 +21 +29 +34 Львівська +16 +21 +30 +35 Херсонська +17 +22 +28 +33 Івано-Франківська +16 +21 +29 +34 Запорізька +17 +22 +28 +33 Волинська +17 +22 +30 +35 Харківська +17 +22 +31 +36 Хмельницька +16 +21 +30 +35 Донецька +18 +23 +30 +35 Чернівецька +16 +21 +29 +34 Луганська +17 +22 +31 +36 Тернопільська +16 +21 +30 +35 Крим +17 +22 +27 +32 Вінницька +16 +21 +31 +36 Київ +20 +22 +33 +35 Укргiдрометцентр Смертельний шлях до Європи ПРАВА ЛЮДИНИ. Починаю- чи з 2018 року, під час спроби потрапити до Європи загинули щонайменше 440 дітей-біжен- ців і мігрантів. Такі дані надає не- прибуткова європейська мере- жа UNITED, заснована 1992 ро- ку у Франції. Серед жертв дво- річний курдський хлопчик з Іра- ку Мавда Шаурі, у якого влучи- ла куля бельгійського поліцей- ського під час погоні на авто- страді 2018-го, і 17-річний Тран Нгок Хіє, який задихнувся в ку- зові вантажівки, що прямувала в графство Ессекс в Англії 2019 року. Багато дітей загинули, до- бираючись морем з Близько- го Сходу до Греції та Туреччи- ни. Так, як у 2015-му це трапило- ся з трирічним сирійським хлоп- чиком Айланом Курді. Фото йо- го крихітного тіла, яке хвилі ви- кинули на берег турецького пля- жу, облетіло весь світ. Однак діти не єдині жерт- ви нелегальної міграції. Згід- но з даними UNITED, починаю- чи з 1993 року, кількість смер- тей серед мігрантів, котрі на- магалися дістатися країни сво- єї мрії, становить майже 45 ти- сяч. Більшість із них потонула. Проте, за словами директора UNITED Герта Атеса, статисти- ка смертей серед нелегальних мігрантів враховує також само- губства в центрах тимчасового утримання. Ця сумна статисти- ка неповна, оскільки ніхто до- стеменно не знає, скільки гине тих мігрантів, яких депортують до африканських країн, де їх- ній шлях часто пролягає через пустелю. Проаналізувавши особисті дані майже 45 тисяч загиблих нелегальних мігрантів, експер- ти UNITED змогли приблизно встановити, скільки серед них було неповнолітніх. Так, у пе- ріод із січня 2018 року по чер- вень 2021-го на шляху до Єв- ропи загинуло щонайменше 440 дітей, серед них 35 немов- лят. Статистика свідчить, що серед загиблих було 33 вагітні жінки. Більшість дітей загинула у водах Середземного моря, бі- ля узбережжя Лівії, Туреччини та Марокко. Знайдені «алмази» виявилися кварцом ДІАМАНТОВА ЛИХОМАН- КА. Уряд Південної Африки офіційно заявив, що каміння, знайдене поблизу села Квах- латі, що розташоване на від- стані понад 300 км на півден- ний схід від Йоганнесбурга, — не алмази, а кварц. Уперше схоже на діаман- ти каміння знайшов місцевий пастух. Знахідка спричини- ла справжній переполох. І ти- сячі людей рушили до Квах- латі в надії знайти дорогоцінні алмази. Але після проведення тестів чиновники заявили, що це кристали кварцу, які мають значно меншу цінність. Кварц — один з найпоширеніших мі- нералів на Землі. «Тести оста- точно засвідчили, що камін- ня, виявлене в цьому районі, не алмази», — йдеться в заяві південноафриканського уряду. Діамантова лихоманка спа- лахнула в одному з найбідні- ших регіонів Південної Афри- ки, розповідає ВВС. Нині ця країна, що потерпає від висо- кого рівня бідності, зазнала сплеску безробіття на тлі пан- демії коронавірусу. Тому від- криття ймовірного алмазного родовища в Квахлаті виклика- ло спочатку радість і надію, а потім сум і роздратування міс- цевого населення, яке відчай- душно намагається боротися з бідністю. Але геологічні досліджен- ня, проведені в цьому районі, засвідчили, що місце, де зна- йшли каміння, географічно розташоване на краю долери- тового горизонту Кару — зо- ни, де алмази зазвичай не зна- ходять. Геологічна рада ПАР збирається проводити подаль- ші дослідження, щоб з’ясувати, чи є в районі поклади інших ко- рисних копалин, що дасть змо- гу створити робочі місця й по- ліпшити життя десятків тисяч людей, які живуть у цьому ре- гіоні. Уряд також звернувся до населення з проханням припи- нити стихійні розкопки, оскіль- ки незаконні видобувні роботи негативно позначаються на до- вкіллі. Бельгія поверне Конго всі незаконно вивезені культурні цінності ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ. Бельгій- ський уряд оголосив, що повер- не в Конго ті експонати з Музею Африки, розташованого в місті Тервюрені, які опинилися в екс- позиції музею незаконним шля- хом. Королівський музей Цен- тральної Африки було збудова- но в Бельгії 1897 року. Тодішній правитель країни король Лео- польд ІІ наказав створити такий музей до проведення Міжнарод- ної виставки, яку 1897 року при- ймав Брюссель. Так король хо- тів продемонструвати свої ко- лоніальні здобутки, зокрема завоювання Вільної держави Конго, яка існувала в Африці з 1885 до 1908 року та вважала- ся приватною власністю Лео- польда ІІ. Щоб тримати в поко- рі місцеве багатомільйонне на- селення, бельгійський король за власний кошт створив приват- ну армію, сформувавши її з міс- цевих войовничих племен, яки- ми командували офіцери-євро- пейці. Підкорення місцевого на- селення Конго тривало десять років і супроводжувалося кри- вавими розправами, пограбу- ваннями, розкраданням природ- них багатств. У 1908 році під тис- ком міжнародної громадськос- ті бельгійський парламент взяв на себе відповідальність за Віль- ну державу Конго. І лише 1960 року бельгійський уряд ухвалив рішення надати своїй колонії не- залежність. До 1960-го експозиція Музею Африки в Тервюрені мала коло- ніальний характер, а після про- голошення незалежності Кон- го від Бельгії музей сконцен- трувався на представленні ет- нографії та антропології Афри- ки. У 2013 році його закрили на широкомасштабну реставрацію, на яку було витрачено майже 80 мільйонів євро. У 2018-му Му- зей Африки знову відчинив две- рі для відвідувачів. В останні кілька років Бельгія проходить новий період деколо- нізації. Нині в суспільстві трива- ють серйозні дискусії щодо уві- ковічення пам’яті суперечливої постаті Леопольда ІІ. Чимало по- літиків і громадських організацій ратують за те, щоб прибрати з площ бельгійських міст численні пам’ятники королю-колонізато- ру. У світлі цих процесів бельгій- ський уряд ухвалив рішення, що всі предмети, які мають історич- ну й художню цінність і незакон- но потрапили в Бельгію з Кон- го в період з 1885 по 1960 ро- ки, має бути повернуто й пере- дано законним власникам чи їх- нім спадкоємцям. Як пояснили в уряді, йдеться про будь-які пред- мети, які вкрали, здобули силою або які вважаються воєнними трофеями. Це рішення уряду не означає негайного повернення всіх пред- метів до Конго. Як пояснив дер- жавний секретар з питань нау- ки Томас Дермін, своїм рішен- ням бельгійський уряд відреагу- вав на вимогу президента Кон- го Фелікса Чісекеді, який у 2019 році звернувся з проханням до Брюсселя повернути вкраде- ні історичні цінності до дня від- криття Національного музею у Кіншасі. Але щоб гарантува- ти безпеку цих предметів, про- цес повернення має відбуватися поступово, вважають у бельгій- ському уряді. Держсекретар за- певнив, що всіх їх неодмінно по- вернуть в Конго. «Ці речі нам не належать, крапка. Немає зна- чення, чи у влади Конго достат- ньо можливостей, щоб зберіга- ти свою культурну спадщину, чи ні, це не впливає на те, що во- ни не наша власність», — наго- лосив Томас Дермін. Навіть за умови повернен- ня сумнівних експонатів до Кон- го, експозиція Музею Африки не надто збідніє. За даними бель- гійського уряду, в колекції му- зею було виявлено 883 експо- нати, які становлять відсоток від усього каталогу музею, що по- трапили в Бельгію незаконно. Близько 58% експонатів, тобто 50 тисяч одиниць, було отрима- но цілком легально — придба- но або передано музею за запо- вітом. Походження майже 40%, або 35 тисяч експонатів, просте- жити складно. Щоб розставити всі крапки над «і», уряди Бель- гії та Конго створять спільну ко- місію, що встановить, як той чи той предмет потрапив в Музей Африки в Тервюрені. Сторінку підготувала Вікторія ВЛАСЕНКО, «Урядовий кур’єр» Знайшли картину Кандинського, яку вважали втраченою МИСТЕЦТВО. Картину російського художника Василя Кандин- ського, яку протягом останніх 70 років вважали втраченою, вияви- ли в Німеччині. Це відкриття вже охрестили мистецько-історичною сенсацією. Геометричну акварель під назвою «Вигнуті вершини» продали на аукціоні в Мюнхені минулими вихідними за 1,13 міль- йона євро, що втричі перевищило її оціночну вартість у 300 тисяч євро. Завдяки геометричним формам і м’якій палітрі кольорів цю кар- тину вважали однією з найвідоміших у доробку художника. Кар- тину було написано у 1927 році, її виставляли в Берліні, Парижі, Стокгольмі та Брюсселі. Востаннє «Вигнуті вершини» демонстру- вали публіці в 1932 році, повідомляє аукціонний дім Ketterer. Потім, як вважалося, роботу було продано, і з 1949 року її ніхто не бачив. Проте цього року в травні картину знайшли. З’ясувалося, що весь цей час вона перебувала в приватній колекції людини, яка жи- ве в німецькому регіоні Північний Рейн-Вестфалія. Художник-аван- гардист Василь Кандинський вважається засновником мистецької течії абстракціонізму. Він народився в Москві в родині комерсан- та. Через п’ять років його родина переїхала в Оде- су. Тут Кандинський за- кінчив гімназію, а худож- ню освіту здобував у Ки- єві, де вчився в україн- ського художника-живо- писця Миколи Пимонен- ка, який викладав у Ки- ївській рисувальній шко- лі, заснованій художни- ком Миколою Мураш- ком. Протягом кількох років Кандинський жив у Німеччині і викладав там у школі мистецтв і архі- тектури Баугаус у Вей- марі, поки її у 1933 році не закрили нацисти. Піс- ля цього Кандинський виїхав до Франції, де й помер у 1944-му у віці 77 років.