Нещодавно в Рівному знову горів сміттєвий полігон. Двічі. Перший раз загасили силами комунальників, вдруге ледве впоралися й надзвичайники:  площа загоряння — 300 квадратів, глибина — до 5 метрів, та ще й сильний вітер «у поміч». Дожилися!

А просто-таки поруч із міським полігоном твердих побутових відходів — сміттєпереробний завод із замкненим циклом виробництва, який помпезно відкрили в 2013-му. Бо саме рівненська ситуація унікальна: поруч, у Здолбунові, підприємство «Волинь-цемент», яке на той час переобладнало свої обертові печі під використання «флаффу» — продукту переробки сміття, це цілком європейська практика.

Та Європи не вийшло. Через півроку (щоправда, вже без помпи) завод закрили: виявляється, за неврегульованим у цій темі українським законодавством, він не мав права працювати взагалі. Отакої!

«УК» не раз про це розповідав, бив, як мовиться, у всі литаври. Та й рівняни (треба віддати належне) активно збирали підписи до офіційного Києва за відновлення його роботи. Доморощені ж політики не лінувалися заробити на дражливій темі свої прохідні передвиборчі бали. А віз і нині там...

Щоправда, останніх три роки завод працює в режимі сортування сміття, частину з якого відправляють на переробку до Дніпропетровська та Харкова. А те, що, як кажуть фахівці, «неякісне» — все на той самий полігон: при проектній потужності 5,5 мільйона тонн він заповнений уже на…96 відсотків! А далі — що?

Не хотілося б проводити пресловуті львівські паралелі, але ж їх, вочевидь, не оминути. Як колись (пригадуєте?) Алчевськ став загальною назвою теплових проблем, так Львів — сміттєвих. А вони, на превеликий жаль, наростають, наче снігова (чи то пак — сміттєва) куля. Комунальники не приховують: ще три роки — і відходи з Рівного не буде куди подіти.

Микола ГОРБАЧУК,
директор сміттєпереробного заводу:

«Переробкою не займаємося з кількох причин: по-перше, в країні так і не розроблено тариф для сміттєпереробних заводів. По-друге, калорійність хорошого альтернативного палива має бути, як у сухої деревини дуба. Для переробки на флафф  підходить тільки свіже сміття. Те, що полежало дві-три доби, уже не годиться, бо починає гнити. При цьому допустима вологість — 20%, а у нас було і всі 40%. Везеш таке паливо на завод, а там обурюються. Позаторік ми навіть експеримент задумали зробити: купувати сухе сміття за кордоном (поліетилен та проліпропілен) і домішувати його до нашого, щоб зробити більш якісний флафф. Однак нічого з цієї ідеї не вийшло, бо митникам вона не сподобалася.

Окрема проблема — будівельне сміття, яке рівняни часто викидають разом з іншими відходами: от італійська лінія в Здолбунові пропрацювала з півроку і вийшла з ладу… До того ж, «Волинь-цемент» зацікавлений у поставках щонайменше 100 тонн якісного палива на добу, а ми такої потужності з нашого сміття дати не можемо. Були навіть розмови з львівським головою Андрієм Садовим, він готовий платити нам договірну ціну за переробку, але тоді, коли будемо приймати не 20, як сьогодні, а по 400 тонн у місяць! Та львівське сміття не краще за рівненське, і на паливо там згодиться максимум 35%, а решта гнитиме на полігоні.»

Ростислав Кралюк,
директор комунального автотранспортного підприємства-1728:

«Щодня на полігоні вивантажують 1200-1300 кубометрів сміття. У рік це виходить до 70 тисяч тонн непотребу. Щоб продовжити термін роботи звалища, постійно проводимо ущільнення, пересипання грунтом, трамбування відходів. Влітку маємо періодичні загоряння. Контролювати пожежу в глибині завалів, де висота сміття сягає 20 метрів, практично неможливо. Складність ще й у тому, що в нас немає центрального водогону, за допомогою якого можна було б гасити пожежі на звалищі — вартість його будівництва: майже 4,5 млн. гривень. Видобування ж біогазу, яке допомогло б знизити ризик пожеж, ще тільки має розпочатися.»

ПРЯМА  МОВА

Туфи проти сміттєзвалищ

Зиновій МАЛАНЧУК,
професор Національного університету водного господарства та природокористування:

10 років тому ми з групою науковців запропонували доволі дешевий спосіб утилізації сміттєвих полігонів — за допомогою туфів, це відходи виробництва базальту, мільйони тонн яких лише на Рівненщині лежать у відвалах і вважаються промисловими відходами. Ми навіть запатентували свій винахід, а «УК» тоді розповів про нього всій Україні. Бо передбачали, що сміттєва проблема ось-ось загостриться до крайньої межі… Я казав тоді й кажу зараз: на жаль, влада реагує лише на великі гроші — інакше чому не хапається за цю дешеву рятівну соломину?

Туфи володіють адсорбційною здатністю, тобто можуть «зв’язати» і шкідливий аміак, і метан, зупинивши викиди отруйних речовин у навколишнє середовище. Достатньо накрити шаром туфів звалище, щоб його законсервувати, а через певний час використовувати це місце для лісових насаджень чи парків. Діючі ж звалища треба періодично накривати туфами, щоб зробити їх безпечними.