Чудово збереженого сухопутного равлика палеонтологи знайшли в шматку бурштину крейдяного періоду на території М'янми. У скам'янілій древній смолі збереглася не тільки раковина молюска, як це зазвичай буває, а і його м'яке тіло.

Дослідники прийшли до висновку, що перед ними представник невідомого раніше виду, який вони назвали Cretatortulosa gignens. Більш того, молюск скам'янів не на самоті, а в супроводі новонародженого виводка. Все це робить нову знахідку надзвичайно цінною і цікавою.

До слова, такі викопні рештки, знайдені в бурштині, вчені називають інклюзом.

Вчені досліджували шматок бурштину за допомогою мікрокомп'ютерної томографії та фотографій з високою роздільною здатністю. На отриманих знімках у найдрібніших подробицях можна було розгледіти 11-міліметрову раковину і округле тіло равлики, а також п'ять новонароджених равликів.

«Мабуть, равлики потрапили в смолу дерева відразу після народження і збереглися в цьому положенні на мільйони років. Равлик-мати, швидше за все, встигла побачити, що насувається потік смоли і навіть витягла вгору щупальця в попереджуючій позі», – грозповідає провідний автор дослідження доктор Адрієнна Йохам (Adrienne Jochum).

Варто відзначити, що живородіння у сухопутних равликів хоча і можливе, але зустрічається вкрай рідко. Автори роботи припускають, що представники нового виду практикували живонародження, щоб захистити потомство від хижаків (яких у крейдяному періоді вже було чимало).

«Як і їх сучасні родичі з роду Cyclophoroidea, наша нова знахідка, ймовірно, спокійно жила в мертвому і гниючому листі. Ми припускаємо, що дитинчата цього виду, в порівнянні з равликами, які відкладали яйця, були меншими і малочисельнішими, що підвищувало їх шанси на виживання», – пояснює доктор Йохам.

Завдяки цій щасливу знахідку, вчені отримали цінну інформацію про будову і спосіб життя равликів, що мешкали на Землі понад 99 мільйонів років тому. До того ж тепер дослідники знають напевно, що в ті часи вже існували равлики, які народжували своє потомство.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»