Окупувавши Крим під прикриттям відновлення влади легітимного хана Шагін-Гірея, Катерина ІІ 25 грудня 1782 року в листі Потьомкіну відверто написала про свою волю «на привласнення півострова і приєднання до Російської імперії».

14 квітня 1783 року останній кримськотатарський правитель Криму зрікся влади, а 19 квітня вінценосна блудниця підписала секретний маніфест «Про прийняття півострова Кримського, Тамані і всієї Кубанської сторони під Російську державу». Цей документ офіційно оприлюднено лише 9 липня 1783 року, коли у Криму розпочалося насильницьке приведення кримських татар до присяги на вірність імператриці. Новим громадянам Росії обіцяли однакові з усіма права та збереження «природної віри, майна, храмів».

Насправді, як відверто сказано в одному з листів Потьомкіна полюбовниці-імператриці, «цей півострів ще буде ліпшим у всьому, якщо ми позбудемося татар». 

У підсумку після приєднання Криму до Росії загинули або змушені були емігрувати до Туреччини три чверті всіх кримських татар. Це призвело до перетворення квітучого півострова на випалену сонцем пустелю з провінційними російськими містами на місці стародавніх поселень, вік яких чомусь досі обчислюють від «заснування Катериною ІІ».