Майстер-класи з кераміки, які проводять відомі українські майстри у Вишгородському музеї давньоруського гончарства, збирають все більше бажаючих повчитися цій справі. Таким чином музей популяризує гончарне мистецтво, яким ще на початку минулого століття славився Вишгород.

Ще в часи Київської Русі місто було знаним гончарним центром: майже у трьох сотнях горнів випалювали кераміку. Адже околиці багаті на глину різних сортів, яка чудово підходить для гончарства. Виробами вишгородських майстрів користувалися навіть Київські князі. Пізніше у цьому краю діяла фарфорово-фаянсова фабрика, продукція якої високо цінувалася. Але в радянські часи її закрили, та й, здавалося, взагалі знищувалися згадки про колишню гончарну славу Вишгорода. Навіть коли у 60-х роках ХХ століття під час будівництва житла для працівників Київської ГЕС знаходили старовинні горни – їх засипали землею. Побачити ж на власні очі можна лише один, розкопаний археологами на початку нинішнього тисячоліття. Він і дав поштовх створенню у 2006 році музею давньоруського гончарства у складі Вишгородського історико-культурного заповідника. Там нині можна побачити артефакти, дізнатися про історію гончарних промислів краю, і самому долучитися до справи.

Відомий в Україні кераміст Володимир Довган, який навчає бажаючих працювати за гончарним кругом, розповів оглядачу «Урядового кур’єра», що найважливіше для початківців – навчились відчувати матеріал, так би мовити знайти спільну мову з глиною. І все вийде.

Арт-майстер Олександр Кочубей наголосив, що на майстер-класах цікаво і дорослим, і дітям, які прагнуть доторкнутися до гончарського ремесла. І, звичайно ж, несуть додому свої вироби, аби порадувати і близьких. Маленька вишгородчанка Марійка привела на майстер-клас свого дядька, який приїхав з Києва. Дівчинка виліпила котика, а її дядько – традиційну українську іграшку – свищика. І окрім гончарних навиків, вони отримали масу позитивних емоцій.