ВЕЛИКА ПОЛІТИКА

Альтернативне засідання парламентської більшості змусило замислитися над майбутнім України

Парламентські події минулого тижня засвідчили, що безвихідних ситуацій не буває: більшість депутатського складу Верховної Ради (представники фракції Партії регіонів, Комуністичної партії, а також позафракційні) обійшли опозиційну блокаду роботи вищого законодавчого органу, організувавши пленарне засідання в будинку одного з парламентських комітетів. Цей маневр цікавий тим, що в історії незалежної України виїзне засідання проводили лише раз — у 2000 році — у стінах Українського дому.

Такий неочікуваний хід викликав жваві дискусії в експертному середовищі. Найбільше розмов точилося навколо двох питань: наскільки юридично легітимне четвергове засідання на вулиці Банковій та навіщо більшість пішла на це? Щодо першого аспекту: багато експертів та депутатів від опозиційних сил заявили, що прийнятті 4 квітня більшістю рішення мають бути переголосовані у стінах Верховної Ради за адресою Грушевського, 5, адже виїзне засідання суперечить Регламенту. У свою чергу їхні опоненти наголосили на тому, що жодних юридичних негараздів в альтернативному засіданні немає. Це аргументується тим, що рішення про проведення засідання прийнято більшістю депутатів   і воно проводилося у стінах парламенту, адже будинок комітету — частина Верховної Ради.

Так, Голова ВР Володимир Рибак в ефірі одного з телеканалів заявив, що всі закони, ухвалені 4 квітня, він підпише і надішле на затвердження Президентові. Таку позицію спікер аргументував словами: «Ми що, маючи більшість, повинні скласти руки і чекати поки країна зовсім розвалиться? Ні! Цього ніхто не допустить».

Із цієї заяви стає зрозумілим, чому більшість пішла на альтернативне засідання. Слова пана Рибака правильні у суті: в умовах непростої економічної ситуації у світі парламент має працювати та оперативно реагувати на виклики, ухвалюючи необхідні закони. Від цього залежить стабільність української економіки і добробут пересічних громадян.

У цьому контексті прикметною видається реакція уряду на події у Верховній Раді, що кілька пленарних тижнів «грається у війну». А її для жодної зі сторін не можна назвати стовідсотково справедливою. 

«Я хотів би запитати виборців: як до цього ставитися? У складній економічній ситуації блокується робота дуже важливого законодавчого органу, без якого неможлива системна робота із запобігання кризі. В демократичному суспільстві за владу борються на виборах, а після виборів меншість не заважає працювати більшості — це закон демократичного суспільства. І те рішення, яке прийняла більшість народних депутатів, і змогли хоча б один день зробити робочим, це, безумовно, правильно, і уряд його вітає», — зазначив під час спілкування у Фейсбуці Микола Азаров.   

Нашій державі та її свідомим громадянам не слід забувати і про те, що доля підписання Угоди про асоціацію з ЄС значною мірою лежить в законодавчій площині. До листопадового саміту «Східного партнерства», де повинен підписуватися документ, Верховній Раді необхідно ухвалити значну кількість відповідних законів.

У цьому контексті виїзне засідання більшості — це фактично спроба зорганізувати опозицію до роботи у вкрай важливому для країни напрямку. Коли депутати розділені не кінцевою метою, а, даруйте, тактичними моментами її досягнення, майбутнього у такої Верховної Ради може й не бути. Позачергові вибори — не найкращий варіант. Адже це витрачені мільйони, яких державі й так бракує, та й до Європи такий розвиток подій нас не наблизить. Можливо, деякі політики у цьому і зацікавлені, проте навряд чи простим людям це потрібно. Тож найкращий вихід — працювати, знаходячи варіанти розв’язання спірних моментів. І працювати так, як цього чекає вся країна. Зрештою, прибічниками євроінтеграції 22 лютого оголосили себе 315 народних обранців, які прийняли Заяву «Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом».