Коли у п’ятитисячному Тинному, що у Сарненському районі на Рівненщині, стався перший в області спалах коронавірусної хвороби, його одразу ж, ще 27 березня, заблокували на в’їзд і виїзд. Адже село назавжди втратило чотирьох земляків. До цілодобових блокпостів підвозять тільки необхідне: харчі, засоби гігієни, дезінфектори.
Найбільше турбот, зрозуміло, в сільських медиків. Амбулаторію, яка ще донедавна була дільничною лікарнею, кілька десятків років очолює сімейний лікар Анатолій Речун. Ось що він розповів «Урядовому кур’єру»:
— Кілька разів на день змінюємо захисні костюми. Незручно, особливо коли потеплішало. Але що робити? Дотримуємося всіх правил безпеки. Разом зі мною працює три лікарі, решта — середній та молодший медперсонал. До речі, біда миттєво об’єднала тиннян: лише за пів дня з ініціативи нашої землячки Марії Пелипенко, яка живе в Києві, наші люди акумулювали на її картку 23 з половиною тисячі гривень. Вона одразу придбала нам 22 захисні костюми й надіслала Новою поштою в Немовичі, що є центральним селом новоутвореної громади. А вже звідти я забрав їх машиною швидкої. До речі, наші люди потроху одужують: ось нещодавно відправляв швидку в Сарненську центральну районну лікарню, щоб двох привезти додому, тепер ще двох виписують.
.jpg)
— А людей у селі видно?— запитуємо.
— Ні, вони спочатку злякалися, а потім усвідомили ситуацію, тож навіть у двори не виходили. Тепер, щоправда, працюють на городах разом з дітьми: весняний день рік годує. Ми ж налагодили цілодобові чергування. Сьогодні вночі було троє з гіпертонічним кризом. У нас 39 діабетиків на інсуліні, ще сотня — на таблетках, є з орфанними захворюваннями — гемофілією, муковісцидозом, фенілкетанурією. Уже не кажу про гіпертоніків та 15 людей з онкопатологією. Тому турбуватися є за що, адже коронавірус чіпляється до організму із хронічними захворюваннями й ослабленим імунітетом.
А чи не принесли, бува, лелеки поповнення під час карантину? Благовіщення вже минуло, і життя на паузу не поставиш.
— Нещодавно принесли нам богатиря завважки 3 кілограми 200 грамів, — розповів лікар. — Мама народжувала в Сарнах, але через тиждень разом із синочком, якого назвали Олександром, повернулася додому. Їхні тести на коронавірус були негативними. Але є ще три майбутні мами, яким народжувати з дня на день. У двох ПЛР-тести підтвердили вірус. Але в них нема жодних ознак хвороби, почуваються добре. Ми їх залишили під домашнім спостереженням — коронавірус від вагітної до майбутньої дитини не передається. А вже під час пологів наші колеги будуть особливо пильними.
— Нинішня ситуація — виклик для медиків?
— Ще й який! До того ж, розпочався другий етап медичної реформи. Але наш район обґрунтував свою відмову й поки що залишив усе, як було. У ситуації йти за формулою «Гроші ходять за пацієнтом» небезпечно, і це, як на мене, мали б зрозуміти в найвищих кабінетах. Тому триває випробування на міцність не лише для медицини, а й для всієї держави.
Відкривати село для звичного ритму життя поки що зарано, каже Анатолій Речун. Краще потерпіти певні незручності, щоб відвести біду. Тож віряни різних конфесій (а село багатоконфесійне) цими передвеликодніми днями моляться особливо ревно, але виключно у власних домівках. Вірю: Всевишній неодмінно почує тих, хто вершить найголовнішу державну політику — відтворює і плекає генофонд нації.
Ми в Google+