У Луганському ляльковому театрі кращі з персонажів, відігравши на сцені, отримують право посісти місце в холі театру, аби й надалі дивитися в очі юним глядачам. За 75 років  —  незабаром тут святкуватимуть такий ювілей, їх  накопичилося дуже багато: від найпростіших, які можна одягти на руку, мов рукавичку, і керувати пальцями, до маріонеток. То — театральна еліта. Актори буквально носять їх на руках, бо маріонетки можуть виконувати надзвичайно складні рухи під управлінням безлічі ниток, котрі кріпляться часом навіть до окремого пальчика ляльки. Щоправда, всіх не посадиш за склом. Тож у кімнаті реквізиту тужать в очікуванні виходу на сцену до чотирьох сотень ляльок. А це означає, що буде розказано ще безліч нових казок.

Головний режисер Олексій Кравчук щиро вважає, що лялька не збреше. І тому його вистави — про те, як «часто ми забуваємо себе, забуваємо свою любов, інші чудові речі». І художниця-виробник ігрової ляльки Юлія Топчій упевнена, що ляльки живуть власним життям. Хоча хто, як не вона, змушує їхні вуса ворушитися, а очі відкритися?

— У театрі працював художником і мій батько, тож я виросла за лаштунками, — розповідає пані Юлія та крутить нові кольорові прапорці для новорічної вистави. — За 17 років роботи я вже зробила, напевно, понад сотню ляльок. Усі вони з характером. Усі — улюблені, адже коли лялька оживає у твоїх руках, то відчуваєш: вони наші діти, навіть якщо персонаж негативний. Головне, щоб образ був цікавий. Для того ми казку читаємо й перечитуємо, наділяючи ляльок частинкою свого характеру. Наприклад, була чудова мадам Щур із вистави «Пригоди Каштанчика». Проноза, кокетка в панталонах і чепчику. Що вона витворяла в майстерні, поки ми її створювали! Якось раз кинули на стіл необережно, а вранці приходимо й бачимо: лежить так, що лапи в різні боки, платтячко задерлося, просто без сліз не глянеш — ображена. Моїй доньці найдужче сподобалися пінгвіни з вистави «Біля Ковчега о восьмій». Ця трійця взагалі жила власним життям.

Художник-декоратор впевнена, що всі пам’ятають виставу луганчан за п’єсою німецького автора Ульріха Хуба. Сюжет простий: наближається всесвітній потоп, пінгвінам дали лише два квитки на ковчег, бо має урятуватися кожної тварі по парі. А їх було троє друзів! Пінгвіни, попри заборону, проносять на ковчег у валізі, тобто контрабандою, свого друга. Згодом виявляється: це випробування дружби й було головним. Ось у такій іронічній формі в Луганському академічному ляльковому театрі виконали поставлене самим собі завдання показати Божественний промисел та людську свободу вибору.