З вересня цілий пакет підзаконних актів, які мають «підперти» Закон України «Про вищу освіту», вариться у бюрократичному котлі, «узгоджується». Міносвіти як може підштовхує цей процес. Про це на експертній зустрічі, що відбулась у студії комунікативного центру уряду, розповіла перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. Завдяки телекомунікації участь у зустрічі взяли освітяни Львова, Дніпропетровська, Одеси, Харкова. 

У вас ще немає висотки у дворі? Замість дитячого майданчика, скверика, улюблених з юності лип-тополь-кленів? Буде! Принаймні — у киян, яким подібні «радощі» передбачає «новий» Генеральний план-2025.
Чому «новий» у лапках? Бо ідею створення та ухвалення такого плану пробивали ще таваріщі Черновецький і Попов — попередники нинішнього столичного міського голови і одночасно глави Київської міської державної адміністрації Віталія Кличка.
Київ має Генеральний план, чинний до 2020 року. Чим же він не влаштовував «молоду команду» Черновецького, «досвідчену» команду Попова? А тим, що у чинний план на догоду забудовникам було внесено (абсолютно незаконно) чимало змін, які й призвели до скорочення зеленої зони столиці на третину. А також до скандалів навколо новобудов, до різких заяв від ЮНЕСКО з приводу небезпек для об’єктів світової культурної спадщини, до спотворення київських краєвидів… 

У нього дивовижна біографія: і схрон, де переховувалися бійці УПА, і контрпропагандистська діяльність на боці бунтівних чеченців. Він був учнем Сергія Герасимова і Олександра Довженка, приятелем Сергія Параджанова й Василя Шукшина. Зняв 35 фільмів, написав десяток книжок і велику кількість газетних і журнальних публікацій. Через звичку різати правду в очі має значно більше ворогів, аніж друзів. Наш співрозмовник — відомий український кінорежисер і сценарист Олександр Муратов.  

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Кожному — по ділах його

Феномен потрібності

Уроки незнаменитої війни

Картина «Олександр Довженко. Одеський світанок» має з’явитися на екранах вже наприкінці грудня. Її творці хочуть встигнути завершити роботу в межах ювілейного 2014-го — саме цього року кінематографічна спільнота відзначила 120-річчя від дня народження метра. 

Ініціатором доброчинної справи став заслужений діяч естрадного мистецтва України — автор і виконавець українських пісень, композитор Анатолій Сердюк. Ще навесні він згуртував своїх однодумців і, організувавши концертну бригаду, чимало поїздив по військових частинах, полігонах і блокпостах: піснею піднімали бойовий дух воїнів.
— Згодом зрозуміли, що настрій бійців поліпшився, але не вистачає елементарних речей: обмундирування, амуніції. Спільно з обласною радою ветеранів прикордонних військ вирішили започаткувати акцію «Підтримай військо України!». Запланували провести концерт, зібрати кошти, закупити необхідне й передати запорізьким учасникам АТО, — розповів митець.
Маючи високий авторитет у творчому середовищі, пан Анатолій зумів залучити до справи чимало яскравих діячів сучасної української естради.

В Україні розпочався процес очищення влади, названий люстрацією. Коли країни посткомуністичної Східної Європи переживали подібні процеси, їхню болючість для суспільства визнали очевидним фактом. Про те, як це відбувалося в Європі, нам розповідає фахівець у галузі філософії права, доктор юридичних наук Тетяна Занфірова.

Щороку Миколаїв приймає представників різних національностей на багатокультурний форум. Всеукраїнський фестиваль національних культур «Дружба» став традиційним святом народів. За цей час його учасниками були творчі колективи і ансамблі греків, німців, кримських татар, болгар, румунів, молдаван, грузинів, євреїв, азербайджанців, поляків, вірмен, курдів, чехів, угорців, татар, корейців, месхетинських турків, росіян, ромів практично з усіх областей країни. Фестиваль представляє миколаївцям усе, чим багата Україна: запальні танці, народні пісні, яскраві костюми, незабутні виступи. Фестиваль «Дружба» підтверджує, що ми — єдині, хоча й говоримо різними мовами і співаємо кожен своїх пісень, але саме дружба об’єднує і робить нас добрішими.

Софійці всього сім років, але мислить і діє вона абсолютно по-дорослому. Вона, молодша донька моїх знайомих із горопашної Горлівки — міста під контролем самопроголошеної «ДНР», почала писати традиційний лист Дідові Морозу ще у жовтні. Свої дії дівчинка пояснювала цілком логічно. По-перше, каже вона, оскільки пошта працює кепсько, важливе послання може застряти в дорозі. По-друге, Дід Мороз також повинен встигнути завчасно доставити подарунки через блокпости, на яких «фільтрують» усіх приїжджих та їхній вантаж. А по-третє… Одне слово, дитинча аж обурилося, що мама дивується такій поспішності. «Ти як маленька! — враз нахмурила вона брови. — А раптом бомба влучить у наш будинок і я не встигну написати й відправити цей лист?»  

Рівно рік тому, захищаючи свій європейський вибір, на столичний Майдан вийшли люди. Одним із його головних здобутків стало формування активної громадянської позиції. Й хоч водночас країна отримала найбільшу біду сьогодення — фактичну агресію Росії, люди усвідомили: те, як ми житимемо завтра, залежить від кожного з нас.