Україна впоралася з виконанням усіх важливих завдань, визначених в Угоді про асоціацію на 2015 рік, але найбільші виклики нас очікують у 2016 році. Й пов’язані вони з імплементацією ухваленого пакета законів, з набуттям чинності нових правових норм і Механізмів. Про це заявила журналістам заступник Міністра Кабінету Міністрів — директор Урядового офіса з питань європейської інтеграції Наталія Гнидюк, коментуючи підсумки виконання угоди.

«Ми впоралися, можемо констатувати прогрес практично в усіх пріоритетних напрямах, визначених угодою. Найякісніші зміни відбулися у кількох із них: перший — це підготовка до початку дії всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі, другий — це секторальне співробітництво», — сказала фахівець, підкресливши важливість імплементації законодавчих новацій у різних сферах. 

Новорічна магія все-таки існує. Щойно чернігівці встановили в центрі міста різдвяний майданчик, як уперше за всю зиму випав глибокий сніг. На центральній Красній площі неподалік головної ялинки  засяяв золотавими барвами дідух, або, як його називають на Поліссі, зажин. Здалеку жмутки вусатих колосків нагадують Дерево життя. І повіяло чимось казковим… А тут ще й дві бабусі у квітчастих хустках у спогади поринули. Закрутилася снігова пороша з вітром, являючи світові різдвяні картинки із колоритними звичаями українського народу.

…Дядько Григорій пішов до сусідів із куркою. Скільки разів він виганяв цю зозулясту потороч із грядок і клумб, а вона ніби збиткувалася — у курник переселилася. А тут тобі святки на порозі, потрібно повернути все чуже і те, що самі іншим позичали, забрати. Така поліська традиція — з діда-прадіда. 

Коли я ходив у шостий, сьомий класи, таке  свято, як Новий рік, для мене майже не існувало. Стояла в нас на столі маленька штучна ялинка з  рум’янощоким і білобородим Дідом Морозом, який після зимових свят  цілий рік покривався пилом у коморі. І що з того?

А ось Різдво я дуже любив і завжди з нетерпінням на нього чекав. Тому що це свято в моєму тодішньому тлумаченні означало носити вечерю до дідуся Антона і бабусі Ганни, материних батьків. А це дуже приємно. З цим у мене пов’язано чимало радісного і містичного. 

Боротьба за державну  самостійність для українців завжди була справою святою. Тож народ оспівував героїв, фіксував визначні чи трагічні її сторінки не лише в думах, баладах, піснях, а й у музичних творах, що мають релігійне підгрунтя. Передусім ідеться про коляди. Веселого феєричного Різдва, прославляючи народження Ісуса Христа, колядники на Галичині в комуністичні десятиліття, одначе, не забували, нехай і з великим острахом, просити в Небесного Владаря, щоб дарував волю, вернув славу нашій неньці Україні.

Різдвяні пісні патріотичного змісту чи не найбільше почали з’являтися у воєнні та повоєнні сорокові роки минулого століття — в час національно-визвольних змагань. Радянська енкаведистська машина страшними тортурами, ув’язненням, насильницьким вивезенням до Сибіру нещадно ламала долі, забирала життя тих, для кого Україна була понад усе. Про «плач на кожнім кроці» повідала зокрема коляда «Настав сумний Святий вечір в сорок шостім році». Вона була мені (і не лише!) відома з дитинства. Звучала хіба в стінах рідної хати, стиха, інакше можна було накликати на себе біду.  В цій коляді, як і в багатьох інших, смуток історичної правди того періоду був співзвучним із твердою впевненістю у здобуття Україною державності. 

У році, що настав, здійснилося бажання 11-річного Вовчика з Миколаєва. Місяць тому хлопчик написав листівку Дідові Морозу, в якій попросив для себе гру «Монополія» і… кавомолку. Здавалося б, навіщо малому кавомолка? З’ясувалося, що хлопчикові, хворому на ДЦП, пристрій потрібен для подрібнення ліків. Йому слід вживати їх чи не жменями.

А ще Вова попросив Дідуся, щоб той «вплинув на владу і та надала б його родині приватний будинок чи квартиру». Бо нині вони змушені наймати житло: до їхньої рідної квартири доклали рук чорні ріелтори, тож повернути її законним господарям тепер складно.  Хлопець щиро вірить, що казковий персонаж виконає його побажання. Адже в минулі  роки на Новорічні свята він отримав омріяні флейту та гітару, цього року — гру та кавомолку. Тож інші побажання можуть здійснитися. 

Після різкого зниження температури в Україні за рішенням місцевих органів влади у багатьох регіонах України відкрили пункти обігріву, призначені для громадян, які постраждали внаслідок зимової негоди, та працівників аварійно-рятувальних підрозділів, яких залучають до ліквідації наслідків надзвичайних подій. Про те, як працюють пункти обігріву, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 

Хрестоматійне гамлетівське запитання у багатьох районах Донеччини, що поблизу лінії розмежування, тепер звучить так: «Здадуть чи не здадуть?» Адже, на жаль, чутки про ймовірну окупацію українських територій проросійськими незаконними збройними формуваннями оновляються й поширюються з періодичністю прогнозів погоди. У цій непростій ситуації місцева влада докладає всіх зусиль, щоб спростувати подібні теревені не гучними заявами, а конкретними справами. «Ще й досі стріляють, а ми не зупиняємося і вкладаємо кошти у розвиток наших територій, оскільки люди чітко усвідомлюють: якщо влада відбудовує, значить, ця земля — українська, здавати її не збираються, — підтверджує такий підхід голова Донецької облдержадміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. — Донецька ОДА дбає про екологію, умови життя і майбутнє наших дітей. Це найбільше, що може зробити влада, аби показати людям, що вони потрібні Україні». 

Недавно до корпункту «Урядового кур’єра» в Сумах звернулася 75-річна місцева жителька Людмила Пархоменко.

Як вдова померлого ветерана військової служби, в якого понад 40 років загального військового стажу (у лавах Збройних сил та робота в обласному військовому комісаріаті), впродовж останніх 13 років вона мала пільги на оплату житлово-комунальних послуг, а торік у жовтні їх скасували. Причому в під’їзді житлового багатоквартирного будинку, де мешкає Людмила Григорівна, а по сусідству з нею ще три вдови, двом із них пільги зберегли, а двом — скасували. 

Безвізовий режим — це режим взаємин між країнами, при якому громадянам цих держав не вимагається отримання візи для в'їзду на їх територію.

Попри несприятливі погодні умови (тривалу засуху) та війну торік Україна зібрала рекордний урожай зернових: майже 61 мільйон тонн. За даними прес-служби Міністерства аграрної політики та продовольства найбільший валовий збір у Полтавській, Харківській та Дніпропетровській областях. Традиційно у засіки найбільше засипали пшениці (майже 30 мільйонів тонн) та кукурудзи (понад 22,4 мільйона тонн).