Такого снігопаду, як у грудні 2012 року та на початку 2013-го, у нас давно не було. Востаннє, за інформацією Гідрометцентру, кількість опадів досягла рекордної позначки у 1930 році. І ось негода увірвалася в наше життя знову. Попри все, у неймовірно складних метеорологічних умовах залізничникам  вдається забезпечувати безперебійність та безпеку руху поїздів. Хоч без винятків не обійшлося.
Показник дотримання безперебійного руху на залізниці в нашій країні хоч і високий порівняно з більшістю цивілізованих країн світу, але за світовими стандартами не найвищий. Тому на урядову телефонну «гарячу лінію» надходять скарги від громадян щодо нечіткості або незручності графіка залізничних перевезень.

«Якщо знаєш, чого ти не знаєш, — то знаєш значно більше, ніж думаєш» — цей дещо каламбурний вислів — ніби про сучасних сільгоспвиробників. І вони прекрасно обізнані з тим, дефіцит якої інформації робить їхню працю не настільки ефективною, як хотілося б. Це дані про агрохімічний стан земельних угідь. Адже нині в області спостерігається зменшення якісної оцінки грунтів на 50% площ.

Поряд із цим є ще одна непроста ситуація, яку слід розглядати на рівні держави: стан використання земель, приведення його у правове поле. Фахівці Державної інспекції сільського господарства (ДІСГ) в Чернігівській області об’єднали обидві проблеми в одну картину, себто картограму. 

Безперечно, нові правила реєстрації прав на земельні ділянки та на акти, пов’язані з їх купівлею-продажем, які набули чинності в Україні з нового року, — революційні. І як вважає президент Земельного союзу України Андрій Кошиль, найголовнішим у цій царині стало створення публічної кадастрової карти. «Відтепер кожен громадянин може знайти в цьому кадастрі і свій земельний «шматок». Проте запитань і проблем щодо нових правил реєстрації прав на земельні ділянки дуже багато. Найперше, через те, що процес формування земельного кадастру триватиме в нашій країні 5—7 років. Це і створюватиме непорозуміння», — зазначив він на нещодавній конференції, присвяченій цій темі. 

 10 лютого настав Новий рік за місячним календарем. Це свято перехідне, воно припадає на перше число першого місячного місяця (за традиційним григоріанським календарем відбувається не раніше 21 січня і не пізніше 19 лютого). У різних країнах його відзначають по-різному. За допомогою посла Соціалістичної Республіки В’єтнам в Україні Хо Дак Мінь Нгует запрошуємо здійснити уявну новорічну мандрівку до цієї країни, а також проаналізувати перспективи співпраці між нашими державами.

Ні охорона кладовищ, ані паркани навколо території не рятують від вандалізму і крадіжок. Куди йде кольоровий метал, викрадений з могил, здогадатися неважко. Комерційні пункти приймають нині бронзу і латунь, узагалі не цікавлячись походженням брухту. Але, як з’ясувалося, не цураються краденого навіть колекціонери, які ще можуть замовити для свого зібрання конкретний монумент. Особливо коли йдеться про витвір мистецтва, автор якого — відомий художник. Самі митці кажуть, що розміщення пам’ятника на могилі лише збільшує його значимість і вартість. 

 Не часто доводиться бувати на українських прем’єрах, не тому, що не запрошують, а тому, що рідко вони бувають. Після затяжної кінематографічної кризи вихід вітчизняного продукту — це вже подія. І якщо вона відбувається, то з розмахом. Так, у перший четвер лютого в столичному кінотеатрі під шквал аплодисментів та спалахи камер ступили на червону доріжку головні герої вечора — творці фільму «Звичайна справа». Серед них —  молодий режисер Валентин Васянович, актори Тарас Денисенко і Леся Самаєва, знімальна група, продюсери. Вони презентували повнометражну  вітчизняну картину, яку, як зазначалось організаторами прем’єри, «знято у кращих традиціях європейської комедії».

 А поторгуватися?! І взагалі, як можна бодай щось купувати «всліпу» — не розуміють прихильники реального шопінгу. Такі побоювання не безпідставні. Адже головний мінус віртуальної купівлі полягає в тому, що людина вперше зможе побачити і помацати товар лише після того, як його придбає. Як не купити віртуальний товар у віртуальному магазині, дослідив «Урядовий кур’єр».
Розпочнемо з приємного, тобто з плюсів віртуального шопінгу. Перш за все дуже зручно «ходити магазинами», не відриваючи п’ятої точки від стільця. Особливо взимку, коли за вікном мете хурделиця. При цьому для вибору та замовлення товару досить кількох хвилин. І що важливо, кур’єр доставить обраний товар прямо додому. 

 Та коли ж ви наїстесь?! Це риторичне запитання дедалі частіше хочеться поставити не відвідувачам кафе чи ресторану, а тим, хто прийшов у кінотеатр. Адже інколи складається враження, що сюди люди ходять не насолоджуватись новим витвором кінематографістів, а банально попоїсти. Тож глядачі, які йдуть до кінотеатру для перегляду фільму, замість задоволення отримують лише роздратування. В цьому довелося нещодавно особисто переконатись. Можливо, вже варто вводити сеанси «без попкорну»?!

Самородок, геніально обдарований композитор, неперевершений мелодист, блискучий хормейстер… Усе це про нього, Анатолія Пашкевича, чий геній, мов яскрава зірка, ще довго горітиме для нас. Цими днями йому виповнилося б 75, а відлетів він у вирій на 67-му. Можна тільки припускати, скільки б іще фантастично прекрасних мелодій створив він за ці роки! Однак здоров’я Анатолій Максимович берегти не вмів — у роботі не шкодував ні себе, ні колег, вимагаючи довершеності, досконалості. Дехто ображався, але хіба можна було на нього довго ображатися — його  усмішка одразу обеззброювала.

Друзі розуміли його, як могли, оберігали від ідеологічно заангажованого начальства, від побутових проблем, зрештою, від самого себе. 

 На початку лютого традиційні зустрічі випускників. Традиційні зазвичай і умови: без подружжя, в кафе із замовленими столиками і до самого ранку. Всі ці умови наш клас чесно витримав торік, коли відзначали 25 років із дня закінчення школи. І тоді пообіцяли одне одному, що зустрічатися будемо щороку. Ідея виникла вже в процесі «відзначення» і закріпилася пізніше. Коли дізналися, кого з однокласників вже немає. Коли наша подруга (в 43 роки) злягла з четвертим інсультом. Коли всерйоз зрозуміли, що потрібно цінувати кожну мить життя. І переконалися, що більшого щастя, ніж радість спілкування, ще ніхто у світі не вигадав.