Меморіали, пам’ятники, братські могили воїнам Радянської армії, що виборювали Перемогу, встановлено не лише на нашій землі. Чимало їх за рубежем, у країнах, де під час Другої світової війни точилися бойові дії. У багатьох солдатів життя обірвалося в останні дні тієї страшної війни. За даними, що ми знайшли в Інтернеті, нині за кордоном, у 49 країнах, налічується понад 10 тисяч військових кладовищ та могил, у яких за крок до Перемоги знайшли спочинок майже 3 мільйони радянських військових.

Один із таких меморіалів розташований у Нідерландах, на кладовищі Рустхоф. Там покоїться 865 радянських солдатів — представників майже всіх народів та національностей колишнього СРСР. Більшість із похованих тут були в’язнями концтабору Амерсфорт, створеного 1941 року, що його самі фашисти називали пеклом, адже умови перебування в ньому були нелюдськими.

Кількість солдатів, які загинули під час Другої світової, порахована тільки приблизно. На День Перемоги традицією стали парад ветеранів та запрошення до школярів, щоб розповіли про те, як воювали.

Про дітей війни говорять не часто. Їхні спогади вперше цього року в Луганську збирали волонтери фонду «Світло серця» й школярі в рамках проекту «Одне дитинство — різні долі». Ще ніхто і ніколи не намагався порахувати, у скількох хлопчиків і дівчаток війна забрала найдорожче  — батьків і рідних, розкидала по світу й обпекла серця так, що тільки своїм онукам вони дозволили носити імена загиблих матерів.

Ілля Долженко, п’ятикласник СЗШ № 48 Луганська, збираючи матеріали до акції, розпитував і свого дідуся Ростислава Йосиповича Муравця про його дитинство, обпалене війною. Хлопчина так емоційно перейнявся, що почав писати вірші. Ось така історія. 

Як ніколи актуальні ікони святих воїнів, написані подружжям київських художників Софією Атлантовою та Олександром Клименком. Вони експонуватимуться в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва до 25 травня. А на відкритті цієї виставки, присвяченої всім українським воїнам — захисникам Вітчизни, доктор мистецтвознавства Михайло Cелівачов згадав, як колись «заплакав, заридав, умив сльозами свого ворога-неприятеля» уродженець Македонії королевич Марко, убивши його. «Бо це був лицар значно сильніший і достойніший, ніж він сам». І наголосив: «Лицарство і воїнство завжди було пов’язане з благородством, зі своєрідною військовою чесністю. Ці якості втрачені в ХХ столітті».  

Верховна Рада вчора працювала у закритому режимі, заслухавши звіт керівників силових структур про дії на сході України. Певним сюрпризом стало видалення із сесійної зали членів фракції комуністів «за сепаратистський виступ».
Одним із основних питань порядку денного мало стати голосування щодо проекту Закону про проведення всеукраїнського консультативного опитування 25 травня 2014 року й відповідної постанови парламенту. Однак народні депутати не наважилися ухвалити згаданий пакет, мотивуючи це тим, що будь-який референдум потрібно проводити, коли є впевненість у проведенні волевиявлення людей не під дулами автоматів. Про це повідомив народний депутат, т. в. о. заступника глави Адміністрації Президента Андрій Сенченко. Хоча, на його думку, Верховна Рада виступає за проведення такого референдуму, але відповідне рішення може бути ухвалене лише після стабілізації ситуації в регіонах та припинення бойових дій.

Виконуючий обов’язки Президента України
Призначив
Звільнив

На сході України правоохоронці саботують накази через тотальну корупцію, яка культивувалася роками. Про це під час брифінгу заявив голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак. На його переконання, одним із кроків, які могли б змінити ситуацію хоча б частково, може бути ротація кадрів з одного регіону в інший. А також створення альтернативних підрозділів, які б забезпечили громадський порядок та певною мірою взяли на себе боротьбу з екстремістами.  

У  принципі, за путінською кдбешною логікою — прізвища, як і клички «своїх агентів», потрібно зберігати в найсуворішій таємниці. Це закон спецслужб. А Путін, як і одіозний радянський розвідник Суворов (автор «Акваріума»), по суті, здав усю журналістську агентуру Кремля. Наприклад, усім у Москві було відомо, що тележурналіст Аркадій Мамонтов працює у 306 кабінеті, на третьому поверсі на Луб’янці, і консультують його генерали спецслужб. Ну, а щоб 300 осіб і відразу з підвалів і коридорів ФСБ — це сенсація! 

У січні–березні 2014 р. порівняно з відповідним періодом 2013 р. індекс промислової продукції становив 95%.
У добувній промисловості і розробленні кар’єрів за підсумками І кварталу поточного року випуск продукції зменшився на 1,3%.
У переробній промисловості індекс промислової продукції становив 92,3%.
На підприємствах із виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів за підсумками січня–березня 2014 р. обсяг виробленої продукції зменшився на 2,3%.

«Урядовий кур’єр» уже повідомляв, що триває Всеукраїнська акція «Невідома могила жертв війни», започаткована Всеукраїнською громадською організацією «Закінчимо війну» та Всеукраїнською асоціацією ветеранів війни та ДСНС України за підтримки Державної служби України з питань інвалідів та ветеранів.

До організаційного комітету акції телефонують та надсилають листи  нові її учасники. Так, пенсіонер Зіновій Масло із села Кожанка Фастівського району Київської області повідомив про поховання понад 30 односельців, розстріляних німецькими загарбниками в липні 1941 року. Досі на місці поховання немає ні пам’ятного знака, ні огорожі. 

Устократ складніше, ніж переплавляти мечі на рала, перевтілювати в творчі образи той час, коли в багатьох митців були замкнуті майстерні, бо вони днювали й ночували на Майдані. Київський художник Борис Єгіазарян був там ще 29 листопада разом зі студентами, а вже опівночі 30-го і його жорстоко побили беркутівці.

Звістки Бориса Єгіазаряна з Майдану постійно передавали на Фейсбук.

«19 лютого. Треба протриматися ще дві години, всього лише дві години. Приходьте. Майдан чекає. Хлопці на передовій самі витримують усе, всі атаки. Але треба, щоб було багато людей».