Наприкінці червня в Одесі дано старт унікальним гідротехнічним роботам, чиїм результатом має стати система відведення стічних вод, котра викидатиме їх в море аж на 4 км від берега. Вважається, що цього має вистачити, аби на пляжах вода була практично вільною від міських стоків.  

Щосереди в Білорусі за ініціативою користувачів соціальних мереж вирішили проводити масові акції ненасильницького опору — проти підвищення цін, зменшення зарплат, відсутності валюти в обмінниках тощо. Причин  для невдоволення за останній час набралося більш ніж достатньо. І  хоч офіційна влада  робить вигляд, ніби нічого надзвичайного не відбувається, протестний дух лише міцніє. Заходи називають «Мовчазні акції солідарності» або «Революція через соціальну мережу». Скориставшись  Інтернетом,  учасники домовляються зібратися в різних місцях столиці або інших міст без прапорів і транспарантів. Вони не викрикують жодних гасел, а лише аплодують. 

Його зоряний час припав на 20-ті роки. До 17 липня у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» спільно з московською галереєю  ПРОУН представлено творчі здобутки Василя Єрмилова (1894 — 1968 рр.).  На диво не пафосна, як для «Арсеналу», виставка налічує понад 200 творів живопису, графіки, візуальних об’єктів: від ескізу цигарок до дизайн-проектів і оформлення агіт-потягів.  Зоряний час Єрмилова припав на 20-ті роки. Він став одним із провідних художників-конструктивістів та дизайнерів того часу, що визнано і західними фахівцями. 

В театрі оперети «Сорочинський ярмарок» починається вже у фойє, де глядачів вітають працівники у вишиванках. А на возі продають «тематичні» сувеніри: ручки, тарілки, попільнички, магніти. У коридорі перед входом у залу — український тин.

Весела розповідь про любов на сцені Національної оперети у постановці художнього керівника театру Богдана Струтинського — річ колоритна. Це Україна зі смаком, без вульгарного реготу козаків і вересків червонощоких молодиць. Власне ярмарок — це і є оперета, тут і співи, й танці, і веселощі, й спілкування.

Програма вистави «Балетний всесвіт Сергія Прокоф’єва» (до 120-річчя від дня народження видатного композитора) дарувала неперевершені враження. Згадуючи кожен номер цієї своєрідної хореографічної історії на дві дії, навіть не можу визначитися: що з чотирьох частин було найцікавішим, найоригінальнішим? 

«Критикувати уряд можна і потрібно, але не можна не бачити позитивні моменти, які будуть працювати тільки у правильному напрямку», — підкреслював не раз під час зустрічей з пресою Прем’єр-міністр Микола Азаров. Одним з таких позитивних моментів сьогодення, без сумніву, можна назвати вагому складову економічних реформ — приватизацію. Зокрема роздержавлення об’єктів енергогенерації і енергопостачання. Уряд у цьому сегменті демонструє цілком зрозумілу обережність, виправдану і певним сумним досвідом попередників, і стратегічним значенням галузі для держави, але й, поряд з цим, послідовність та рішучість у діях. 

На Харківщині стався нещасний випадок. У кафе «Зустріч» від удару струмом загинула сімнадцятирічна дівчина, яка разом з подругами вирушила на «пінне шоу». 

Короткий сюжет у новинах. Замітка в газеті. Була людина — і немає. Замість диплома про освіту — домовина. Замість білого плаття та свідоцтва про одруження — невеликий горбок, вкритий квітами та вінками. 

У долині біля колишнього гостинця, що колись з’єднував древній Лучеськ і знамениту Олику, а далі вів подорожніх до Києва, розлого вмостилося скрашене сотнями фруктових дерев село. 

З усіх боків тулиться воно до типово української, збудованої з дерева ще 1885 р., Борисо-Глібської церкви. Невідомий архітектор спроектував її так, що кожна лінія, кожна деталь, здається, витягнулася до неба. І голубий колір, в який пофарбований храм, тільки підкреслює це устремління до чистоти і невидимого ззовні внутрішнього порядку. Як і ставки, що на самому денці долини органічно вписалися у пейзаж, і додали небесного кольору до зелені садів.

— Наші чистота і порядок, заасфальтовані дороги — найпереконливіші аргументи, що й у сільській місцевості життя  може бути іншим, красивим і по-сучасному зручним, — усміхнулася секретар сільської ради Галина Назарчук. — Такий Романів, добре знане на Волині село в Луцькому районі.

 …Якось у Данії довелося побачити тамтешній сміттєзбірник біля одного з будинків. Це було щось схоже на ошатний сарайчик з кількома круглими отворами в стіні. Ніякого неприємного запаху — якщо не знаєш, що це таке, то й не здогадаєшся. Навіщо кілька отворів? Бо в одне «віконечко» люди кидають харчові відходи, в інше — старі газети, в третє — глянцеві журнали, в четверте — скляні пляшки… А пластикову тару мешканці будинку зносять у підвал. Люди давно звикли до такого роздільного збирання відходів і дисципліновано дотримуються правил. Подібне не дивує нікого у більшості зарубіжних країн.

У  травні Юрію Сьоміну виповнилося 64 роки. Його підопічні поздоровили головного тренера, здобувши путівку в фінал кубкового розіграшу. При цьому Олександр Шовковський пообіцяв: це — тільки перша частина презенту.