НА ЧАСІ

Україна отримала шанс модернізувати стратегічну галузь 

Володимир БЕРЕЗЕНКО
для «Урядового кур’єра»

«Критикувати уряд можна і потрібно, але не можна не бачити позитивні моменти, які будуть працювати тільки у правильному напрямку», — підкреслював не раз під час зустрічей з пресою Прем’єр-міністр Микола Азаров. Одним з таких позитивних моментів сьогодення, без сумніву, можна назвати вагому складову економічних реформ — приватизацію. Зокрема роздержавлення об’єктів енергогенерації і енергопостачання. Уряд у цьому сегменті демонструє цілком зрозумілу обережність, виправдану і певним сумним досвідом попередників, і стратегічним значенням галузі для держави, але й, поряд з цим, послідовність та рішучість у діях.

Галочки у клітинках зроблено

Постановою № 162 від 23 лютого цього року Кабінет Міністрів вилучив 20 обленерго й 4 енергогенеруючі компанії («Дніпроенерго», «Західенерго», «Центренерго» і «Донбасенерго») із переліку підприємств, що мають стратегічне значення. В березні 2011-го Президент Віктор Янукович на засіданні Комітету економічних реформ заявив, що найближчим часом буде прийнято рішення про роздержавлення тієї власності, котра ще лишилась у держави.

А вже 11 квітня 2011-го Кабмін своїм розпорядженням № 310-р дав старт роздержавленню в нинішньому році енергогенеруючих компаній «Дніпроенерго» і «Західенерго», а також семи обласних енергопостачальних компаній — «Вінницяобленерго», «Дніпрообленерго», «Закарпаттяобленерго», «Донецькобленерго», «Тернопільобленерго», «Чернівціобленерго» і «Черкасиобленерго».

Тоді ж, навесні, міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко пообіцяв, що перший конкурс буде оголошено влітку після узгодження Кабінетом Міністрів планів розміщення акцій енергокомпаній і чітких та прозорих умов продажу державних пакетів акцій цих підприємств.

І ось в останній день червня голова Фонду державного майна України (ФДМУ) Олександр Рябченко в присутності журналістів підписав «Помісячний пооб’єктний план-графік виставлення на продаж у III-IV кварталах 2011 року пакетів акцій енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств». Згідно з документом, уже в серпні ц. р. буде оголошено тендер щодо продажу частки «Київенерго» (25% акцій), «Закарпаттяобленерго» (50%), «Західенерго» (45%) та «Черкасиобленерго» (21%).

У вересні буде оголошено тендер стосовно компаній «Вінницяобленерго» (50%), «Чернівціобленерго» (45%), «Дніпроенерго» (25%) та «Донецькобленерго» (40%). В жовтні — «Крименерго» (45%), «Тернопільобленерго» (25,9%) та «Дніпрообленерго» (50% акцій). Кожен об’єкт продаватимуть на відкритих аукціонних торгах, крім «Черкасиобленерго», який продаватимуть на біржі. Олександр Рябченко нагадав, що конкурси відбудуться через 50 днів після публікації оголошення, а для компанії, папери якої реалізують на біржі, — через 30 днів.

 Що буде  з тарифами?

Це питання — перше, яке виникає у пересічного споживача, навченого гірким досвідом. Отже, чи будуть зростати тарифи на електроенергію?

— Я не бачу причин для цього, — заявив голова Національної комісії регуляції електроенергетики Сергій Титенко. — Тут діє виключно регульована система. Компанія не може сама собі щось піднімати. Але ми б хотіли, щоб нові власники привели з собою новий якісний менеджмент і «дешеві» гроші, оскільки наша банківська система дуже слабенька, вона не може давати довгострокові кредити. Ми сподіваємося, що ці нові власники залучать нові інвестиції. Якщо вони залучать «дешеві» кредити для модернізації обленерго, це буде лише плюс.

Варто додати: плюс і для споживача, і для держави.

«Ви знаєте, скільки треба інвестицій, щоб теплову генерацію залишити в робочому стані? Гроші це величезні, і в мене нема ніяких сумнівів, що цих грошей держава найближчими роками не буде виділяти. Має бути інвестор», — підкреслив з цього приводу глава ФДМУ Олександр Рябченко.

Як сказав нещодавно голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тевелєв, «на сьогодні держава є найбільшим акціонером в Україні. За нашими підрахунками, власником більш ніж 25% акцій підприємств».

«Мета — отримати гроші до бюджету — це лише один з компонентів, але є й інші важливі цілі. Щоб мати важіль впливу, потрібний блокуючий пакет, бо єдина енергетична система працює в інтересах усієї держави», — точка зору першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі України Андрія Клюєва.

Після приватизації підприємств енергетики держава не перестане бути потужним акціонером (нагадаємо, уряд постановив зберегти за державою контрольний пакет акцій (25% плюс 1 акція) як генерацій, так і обленерго), та за собою право впливати на цінову політику нових власників, водночас звільнивши державний бюджет від непосильного в сучасних умовах тягаря фінансування застарілого виробництва, яке давно вимагає астрономічних коштів для докорінної модернізації. (Згідно з Енергетичною стратегією розвитку галузі, на модернізацію теплової енергетики потрібно 40 мільярдів доларів до 2030 року).

Що буде  з енергетикою?

У цьому разі, з огляду на стан справ у галузі, фахівці навіть не задаються питанням, а констатують: для виставлених на продаж підприємств приватизація — останній шанс вижити, а відтак — закрокувати у ногу з часом. Альтернативи немає.

Експерти позитивно оцінюють як даний у галузі старт приватизації, так і принципове рішення уряду щодо збереження за державою блокуючого пакета акцій — воно дає змогу Кабміну перешкоджати новим власникам вносити зміни у статути компаній з метою подальшого «розмивання» державних пакетів і виведення майна на інші юридичні особи.

Чи отримає бюджет очікувані кошти? Старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Денис Саква вважає, що держава може отримати 5,1 мільярда гривень. Навесні Олександр Рябченко, зважаючи на ринкові квотування, розраховував отримати шість мільярдів гривень від усієї приватизації. Сьогодні він вказує на такий орієнтир — ринкову ціну акцій на біржі. Для прикладу, рівень капіталізації тільки окремих підприємств зі списку ФДМУ (скажімо, «Західенерго» чи «Дніпроенерго») вже сягає приблизно по чотири мільярди гривень.

Але головний ефект від приватизації полягатиме не в кількості грошей, які отримає державний бюджет, а в обсязі інвестицій, які будуть залучені на модернізацію енергетичних підприємств. А це мають бути мільярдні суми, на які варто сподіватися. Крім того, тягар соціальних питань — такі як забезпечення кількості робочих місць, регулярне підвищення заробітної плати, покращення екологічних показників роботи енергетичних станцій — все це також буде перекладено на плечі інвесторів. Коли інвестор проведе певну модернізацію, це дасть змогу збільшити доходи підприємств енергетики за рахунок підвищення їх ефективності. А збільшення доходів господарюючих суб’єктів означає збільшення податкових надходжень, які також можуть бути спрямовані на розв’язання тих самих соціальних проблем: поліпшення медичного обслуговування та освіти, соціальне забезпечення, зарплати для бюджетників та інше. Крім того, надходження інвестицій до економіки через енергетичний сектор сприятиме покращенню платіжного балансу України, а значить — і стабільності гривні.

Подивимось, хто йде

«Нехай іде, хто хоче», — підкреслює глава ФДМУ Олександр Рябченко, маючи на увазі потенційних покупців. Звичайно, мова про серйозних вітчизняних та закордонних інвесторів.

Свій інтерес до приватизації енергогенеруючих компаній вже озвучували «Інтер РАО ЄЕС», VS Energy та «Сибірський антрацит» (Російська Федерація). Ніхто не скидає з рахунку вітчизняних ДТЕК, яким уже належить 47,5% «Дніпроенерго», майже 40% «Київенерго» і 25% «Західенерго». Так само як і групи «Приват» та Energy Standart.

Серед можливих учасників конкурсів з далекого зарубіжжя експерти називають італійську Enel, німецькі E.ON та RWE, швейцарську Alpiq Holding та інші.

Тут варто оцінити досвід сусідів, які пройшли цей шлях ще три роки тому. Внаслідок розпродажу контрольних пакетів акцій оптових і територіальних генеруючих компаній в Росії було залучено близько $30 млрд прямих інвестицій (потрапили на рахунки енергопідприємств) і близько $110 млрд у вигляді інвестиційних зобов’язань. Загальний інвестиційний портфель у $140 млрд за курсом літа 2008 року на тлі російської Генеральної схеми розміщення об’єктів електроенергетики до 2020-го, що передбачала інвестиції на рівні до $542 млрд, можна вважати цілком пристойним.

Ефективним приватизаційним конкурсам в РФ посприяли, серед іншого, успішне завершення структурної реформи в галузі, чітка програма планомірного впровадження 100%-го ліберального конкурентного ринку електроенергії, а також ретельна підготовка до тендерів.

Внаслідок тендерів у російську енергетику була залучена ціла група вітчизняних і європейських інвесторів в особі тепер відомих і нам німецьких RWE та E.On, італійської Enel, фінської Fortum тощо.

Спроба прогнозу

Вищевказаний досвід вселяє надію. Яка, відтак, бере витоки не в сусідському прикладі, а в чіткому поступі вітчизняної приватизаційної програми і винятковій прозорості процесу роздержавлення енергетичної галузі. Без перебільшення можна сказати, що від успіху у цій царині залежатиме доля всієї програми нинішньої влади — економічної, законодавчої та адміністративної реформ.

Енергетика — це запорука безперебійної роботи вітчизняного металургійного та хімічного комплексів (гарантів основних валютних надходжень до бюджету), це, врешті-решт, соціальна стабільність і впевненість громадян України у завтрашньому дні. До того ж на ній (як у випадку з металургійним та хімічним комплексами) «зав’язані» всі промислові виробництва.

Візьмемо вугільну промисловість, що також переживає зараз не найкращі часи і майбутнє якої залежить від приватизації та пошуку інвестицій, за допомогою яких можна модернізувати виробництво на перспективних підприємствах, позакривати збиткові та збільшити видобуток традиційного вітчизняного енергоносія. Поза сумнівом, успіх у приватизації енергетики дасть поштовх на всіх цих рівнях і для вуглепрому — недарма адміністративна реформа передбачала злиття Мінпаливенерго та Мінвуглепрому! Тепер лишилось тільки позитив реформ на адміністративному рівні переплавити у позитив економічних індексів. Чекати перших результатів лишилось недовго.