Коли  чую бурхливі, як море, звуки «Запорозького маршу», одразу ж уявляю земляка-роменця Євгена Адамцевича, який народився 19 грудня 1903 року  (1 січня 1904-го за новим стилем) на Полтавщині, в селі Солоницях поблизу Лубен, та всім серцем прикипів до Ромна  —  прадавнього міста над Сулою. 

У бібліотеці нашої донецької квартири була окрема локація, де з поличок усміхалися книжки гумору та сатири відомих і не зовсім авторів. Левову частку становили видання з автографами та щедрими побажаннями від письменників, яких знав особисто й працював з ними. Так-от, звернув увагу: взимку та навесні 2014 року, коли було зовсім не до сміху, став частіше брати до рук ці веселі книжки.

Днями на Закарпатті відбувся третій форум «Відкрите Закарпаття — Re:Open Zakarpattia». Як і в попередні роки, учасники обговорили актуальні для регіону й усієї країни проблеми. Захід, який проходив під гаслом «Сміливість», знову зібрав топових спікерів з України та сусідніх країн. Як правило, зосереджувалися на облаштуванні життя в умовах війни, протидії агресії росії та беззаперечній перемозі.

Президент України

призначив:

 «Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга». Такі слова ще у XVIII столітті написав Григорій Сковорода. Але вони актуальні й нині. Цим афоризмом філософ начебто передбачав події, які відбуваються та зачеплять і його пам’ять. Підступний ворог, а до цього удаваний друг, прямим влучанням ракети знищив приміщення музею Григорія Сковороди на Харківщині.

У столиці пройшов Київський міжнародний економічний форум, який зібрав велику кількість учасників. Виступаючи перед представниками бізнесу та експертами, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив: «Україна вистояла. Україна переможе. Україна відновиться».

Сьому зустріч Контактної групи щодо оборони України, відомої як формат «Рамштайн», було скликано на наступний день після наймасштабнішого від початку розв’язаної росією війни ракетного обстрілу України та інциденту з падінням ракети на сході Польщі, що спричинив загибель двох людей. 

Ще кілька днів тому тут хазяйнували кремлівські зайди, галасуючи, мовляв, вони зайшли надовго. «Ну-ну», — давно скептично думали в кабінетах нашого Генштабу. «Так-так», — не раз іронічно посміхнулися в густі бороди воїни 46 окремої аеромобільної бригади разом з побратимами з інших підрозділів Збройних сил України, які входили до угруповання військ, завданням якого було визволення від росіян правобережжя Херсонської області.

«Багато народів населяють нашу батьківщину росію: росіяни, татари, євреї, комі, марійці, башкири, карели, удмурти, буряти, аварці, осетини, чеченці, чукчі, якути, ненці та інші».

За роки існування головна спортивна споруда області —  Центральний стадіон — пройшла насичений подіями шлях. Тут грали й «Динамо», і «Шахтар», гостювали ледь не всі відомі українські команди, проходили міжнародні матчі молодіжної збірної. А минулої суботи один з лідерів Першої ліги черкаська команда «ЛНЗ» на останніх секундах вирвала нічию в «Чернігова». Прикмета воєнного часу: матч проходив із порожніми трибунами.