Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
I. Внести до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60; із змінами, внесеними законами України від 4 квітня 2013 року № 164-VII, № 176-VII і № 181-VII, від 21 травня 2013 року № 283-VII, від 2 липня 2013 року № 381-VII, від 4 липня 2013 року № 391-VII, № 392-VII, № 393-VII, № 394-VII, № 395-VII, № 396-VII і № 397-VII, від 8 жовтня 2013 року № 624-VII і № 625-VII, від 10 жовтня 2013 року № 638-VII, від 24 жовтня 2013 року № 658-VII та від 19 листопада 2013 року № 692-VII) такі зміни:
1. У статті 1:
в абзаці другому цифри "370.095.653,8", "322.125.348,3" і "47.970.305,5" замінити відповідно цифрами "370.560.573,3", "323.877.348,3" і "46.683.225";
в абзаці третьому цифри "419.378.915,4", "370.530.634,5" і "48.848.280,9" замінити відповідно цифрами "419.843.834,9", "372.282.634,5" і "47.561.200,4".

Сьогодні ми вітаємо з 95-м днем народження Бориса Євгеновича Патона — геніального шляхетного людяного чоловіка, який відкрив і створив на благо Вітчизни стільки, що багатьом знадобилося б на це кілька століть. Напередодні цієї дати «Урядовий кур’єр» поспілкувався з ювіляром. 

Уряд продовжує підготовку до ухвалення Державного бюджету на 2014 рік, який планується розглянути на черговому засіданні Кабінету Міністрів, а також веде консультації про організацію тристоронніх переговорів у форматі Україна — Росія — Європейський Союз.
Розв’язання актуальних проблем національної економіки є ключовим пріоритетом у діяльності уряду, що безпосередньо впливає на зовнішньополітичні орієнтири. Тому після ухвалення розпорядження про припинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС Кабінет Міністрів розпочав практичну реалізацію заходів, спрямованих на активізацію роботи підприємств усіх галузей.
Як зазначив Прем’єр-міністр Микола Азаров, дії української влади з відновлення торговельних відносин із країнами СНД і, зокрема, Росією обгрунтовано виключно економічною доцільністю. «Ми бачимо в Росії не просто нашого торговельно-економічного партнера. Це та країна, з якою ми разом жили під одним дахом, і що краще йдуть справи у Росії, то більше для нас можливостей розвиватися. Саме життя змусило нас жити разом, саме життя не розділяє, а об’єднує», — зазначив глава уряду. 

Якщо постійно з чимось стикаєшся, починаєш до цього звикати і більше не сприймаєш як щось надзвичайне. Мабуть, тому більшість громадян ставиться до корупції не як до небезпечного злочину, а як до чогось дуже звичного. У підсумку боротьба з корупцією нагадує боротьбу з алкоголізмом: звичайно, потрібна, але в сучасних умовах майже неможлива. 
Оскільки ми вже самі не розуміємо, як можна вирішувати будь-які проблеми без того, щоб не «віддячити» чиновникові, представнику силової структури або служителю Феміди. Очевидно, саме так ставляться до цього явища і представники влади на місцях, тому й не поспішають втілювати в життя регіональні програми боротьби з корупцією. 

Системі контролю та нагляду за виробництвом харчової продукції потрібні докорінні зміни, щоб зона вільної торгівлі з ЄС відбулась і наші переробники могли безперешкодно здійснювати експорт на Захід. За оцінками експертів, щороку на єдиному євроринку продається харчової продукції на 20 мільярдів євро. Щоправда, торгувати там деякими видами продукції, переважно тваринного походження, країна зможе, лише прийнявши низку законів.
На сьогодні якість та безпечність харчів в Україні контролює кілька органів — Держветслужба, Держспоживінспекція, Держсанепідемслужба, функції яких часто дублюються. При цьому увага українських контролерів зосереджена на кінцевому продукті. «Перевірити все фізично неможливо. Та й відповідальних за такої кількості виконавців не знайдеш», — зауважив радник з питань ветеринарних та міжнародних справ Гендиректорату Єврокомісії з питань здоров’я та захисту споживачів (DGSANCO) Карлос Антолінез, з яким випала нагода поспілкуватись під час нещодавнього міжнародного тематичного «круглого столу». 

Негативні стереотипи про людей з різними вадами здоров’я складалися багатьма століттями. Вони так міцно засіли у свідомості суспільства, що й досі змушують ставитися до інвалідів упереджено: з жалем або острахом, а то й узагалі байдуже. І це заважає таким людям навчатися, здобувати професію, влаштовуватися на роботу. Навіть створювати сім’ю дуже важко, бо якщо хтось із двох має інвалідність, батьки здорової доньки чи сина, як правило, будуть проти.
Зламати стереотипи нелегко. Проте вже нині активна молодь із проблемами здоров’я готова заявити громадськості, що інваліди такі, як і всі інші люди, й мають право на повноцінне життя. Зокрема за цю справу взялися Благодійний фонд розвитку комп’ютерних та інформаційних технологій для інвалідів «АІК», Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Вони започаткували новий просвітницький проект «Спікерське бюро», в рамках якого люди з інвалідністю проводитимуть тренінги для медиків, педагогів, соціальних працівників, працівників центрів зайнятості, державних службовців, журналістів з питань інвалідності. 

Первинному ринку як Києва, так і всієї України останніми місяцями, зазначають експерти, притаманна тенденція будівництва житла з переважанням одно- та двокімнатних квартир. Пропонують також і трикімнатні помешкання, проте вони становлять невелику частку загальної кількості. Годі вже казати про чотири- та п’ятикімнатні — їх немає.
Пояснити це можна дуже просто: в людей, попри те, що вони стали дуже активно виявляти інтерес до первинної нерухомості, немає грошей на супервеликі помешкання. Купують  здебільшого дешеве житло, яке належить до економ-класу. 

Що таке медицина плода, в нашій країні знають поки що лише окремі фахівці. Втім, це одна з актуальних галузей медицини, що вже давно розвинена у всьому світі. Адже сьогодні майже кожна четверта дитина, яка помирає на першому році життя, з’являється на світ з вродженими вадами розвитку. У якому стані сьогодні медицина плода в Україні, як впроваджується цей напрям у перинатальних центрах — наша розмова з головним неонатологом Міністерства охорони здоров’я Єлизаветою ШУНЬКО. 

Офіційно Велика Вітчизняна війна закінчилась в Андріївці Макарівського району Київської області 9 листопада 1943 року, коли село визволили від фашистів. Була радість, яка супроводжувалась горем. Усі жили надією, що додому повернуться солдати і діти, яких окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Про долю синів і дочок рідні нічого не знали. Хоч, як з’ясувалось через 70 років, вісточки невільники надсилали. Не всі доходили. Свідомо чи ні, їх затримували в Німеччині. І аж тепер передали країнам, куди адресувались.
Не дочекались листів матері, які виплакали очі, чекаючи звісточки від своїх кровинок. З 56 малолітніх невільників, яких фашисти забирали в рабство, в живих залишилось лише кілька ветеранів — час бере своє. Але йому не підвладна пам’ять, відчуття роду, прагнення передати дітям його історію. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: Податкова поверне частину витрат на навчання  
Продати землю без реєстрації не вдасться
Що нижчий градус, то менший рахунок