На виставці малюнків «Мій дім» у гуртожитку, який раніше належав київському державному підприємству «Ізумруд», омріяний будинок дітей не схожий на той, де вони живуть нині. Дітлахи у своїх фантазіях бачать його світлим, теплим, кольоровим. П’ятиповерхова цегляна будівля, яку в народі прозвали «ізумрудною», попри красиву назву, має занедбаний вигляд. Сірі обшарпані стіни, на верхніх поверхах розбите скло у вікнах та забиті двері. З 50-ти жителів будинку, що на бульварі Кольцова, 24-А, двадцятеро — діти. Найменшому з них, Сашкові, чотири роки. Це на рік менше, ніж мешканці живуть в аварійно небезпечному будинку в жахливих умовах.  

Той серпневий день, коли сільську жительку з Нововодолазького району Ніну Ананко з гострим болем та кровотечею доправили в Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології імені В. Шаповала, вона згадує сьогодні як страшний сон, тож не перестає дякувати своїм рятувальникам.

— Я безмежно вдячна лікарям за те, що вони врятували мені життя, і тепер я можу радіти йому без болю: милуватися сходом і заходом сонечка, тріпотінням листочків і буянням квіточок, — говорить Ніна Панасівна. 

Не знаю, чого більше було в моєму намірі у велетенському просторі столичної промзони на Видубичах у передостанній день ГогольФесту-2012: перформансу, інсталяції чи хуліганства. Гадаю, саме третім поняттям охрестили б його охоронники міжнародного фестивалю сучасного мистецтва, якби цей намір я здійснила насправді, а не в своїй уяві. Коли стояла в невеличкій черзі охочих (майже всі студентського віку) опинитися перед Сценою під вікнами, де мала розпочатися вистава режисера Андрія Іванюка «Сім» за творами французького митця Антонена Арто «Кров’яний фонтан» і «Самурай, або Драма почуттів».  

Ми почали грати в старому динамівському стилі — через фланги, не приховував  задоволення  по закінченні матчу Тарас Михалик, один з вихованців волинської футбольної школи, який свого часу вдало вписався у стиль столичного клубу.
Справді,  двічі змусивши капітулювати хорватів після флангових атак, київське «Динамо» разом із заповненим уболівальниками «Олімпійським»  відсвяткувало свою першу перемогу в Лізі чемпіонів під керівництвом Олега Блохіна, рука якого вже відчувається на пульсі рідної команди. 

Чомусь склався стереотип, що першовідкривач залізорудних скарбів Кривбасу Олександр Поль — романтик і дивак, який, за твердженням численних біографів, «закінчивши курс наук, повернувся в рідні степи, взяв до рук посоха і пішов пішки оглядати могили, городища, урочища». Насправді йдеться про підприємливого прагматика, чиї заслуги нічим не менші, ніж в англійця Джона Юза, від якого зазвичай розпочинають офіційний відлік індустріалізації півдня України. 

Завод на Видубичах після ГогольФесту знову перетвориться на гарбуза. І в останні фестивальні дні, що трохи гірчили завершенням свята, мені хотілося поговорити не з організаторами, не з митцями, навіть не з відвідувачами-зірками. Зі своїх брудних і ще працюючих цехів за усім, що відбувалося протягом тижня, мовчки спостерігали працівники заводу. Вони не виявляли особливого інтересу до людей, які бігали навколо і робили багато галасу з нічого. Витирали засмальцьованими руками засмальцьовані щоки, спльовували набік і далі ремонтували двигун. Дуже поетичний народ, між іншим.  

Про порушення перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення походженням з Китайської  Народної Республіки у зв'язку  із закінченням строку їх застосування

Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну листів азбестоцементних гофрованих (шиферу) походженням з Республіки Білорусь  

Про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну полівінілхлориду суспензійного походженнямзі Сполучених Штатів Америки 

 Постанова НКРЕ № 1165 від 6.09.2012