СПАДКОЄМНІСТЬ

У Вінниці подбали, щоб колишній готель «Савой» не втратив свого неповторного
архітектурного обличчя
 

У центрі Вінниці, навпроти міськради, увагу всіх, хто тут уперше, привертає шестиповерхова будівля. Поглянувши на неї, відразу ж розумієш, що збудована явно не в часи, коли на зміну «буржуазному» бароко та класицизму прийшли «сірникові коробки».

І це насправді так. Колишній готель «Савой» цього року має повне право відзначити сторіччя відтоді, як у його фундамент було закладено перший камінь, і водночас початок свого відродження.

Свідок історичних подій

На відміну від Києва, де в центрі на місці архітектурних пам’яток раптом виростають залізобетонні монстри, у Вінниці намагаються зберегти те, що вже стало візитівкою міста і невід’ємною часткою його архітектурного обличчя. Саме до таких належить колишній готель «Савой», зведення якого почалося 1912 року коштом та на землі вінницького купця, почесного громадянина Вінниці Беріша Лехтмана.

«Савой» став першою шестиповерховою будівлею у Вінниці, в яку прийшли і перші ознаки європейської цивілізації: електричний ліфт, центральне водопостачання і каналізація, гаряча вода й електричне освітлення. Задум головних архітекторів Григорія Артинова та Мойсея Ваксмана, втілений у модерн з елементами необароко, був реалізований настільки вдало, що будівля, вкраплена в центральну вулицю міста, й досі залишається її окрасою та домінантою. Автором ескізів оздоблення та розпису ресторану на другому поверсі вважають творця українського архітектурного модерну Василя Кричевського.

Стіни цієї будівлі пам’ятають багато відомих історичних імен та подій. Зокрема авіаконструктора — «батька» найкращих у світі гвинтокрилів Ігоря Сікорського, генерала Олексія Брусилова, першого главу відродженої Польської держави Юзефа Пілсудського, українського хорового диригента Олександра Кошиця та інших. Тут свого часу відбувалися засідання Уряду УНР на чолі з Володимиром Винниченком, а у 1919 році робочий кабінет у «Савої» отримав новий міністр юстиції та заступник голови Ради Народних Міністрів Дмитро Маркович — відомий юрист, письменник та активіст кооперативного руху. Він долучився до законотворчої діяльності та впорядкування правових засад громадянського суспільства: було проведено чистку судового та прокурорського апарату, прийнято низку законів, зокрема про утворення Найвищого суду УНР, що складався з трьох департаментів (адміністративного, цивільного та карного), голови яких підпорядковувалися Найвищому судді. Тож іще у період УНР тут було зроблено перші кроки до започаткування адміністративного судочинства в Україні.

Під час боїв за місто в березні 1944 року готель постраждав від артобстрілів та авіанальотів, пожежею було знищено шостий мансардний поверх, а від готелю залишилися тільки стіни та перекриття. Повністю «Савой» відновили в січні 1953 року й перейменували на «Україну». А в 1990-х роках йому повернули первісну назву.

Колись тут проводив урядові засідання Володимир Винниченко. Фото Укрінформу

Головне — не зашкодити

Після ремонту приміщення використовували за призначенням, проте первісного вигляду йому так і не повернули, зокрема мансардного поверху.

Два з половиною роки тому конкурсна комісія визнала одну з іноземних компаній переможцем на право оренди майнового комплексу готелю «Савой». Але несподівано орендарі відмовилися від готелю, і 30 червня того самого року рішенням Вінницької обласної ради будівлю за клопотанням Вищого адмінсуду України було здано в оренду для розміщення Вінницького апеляційного адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на Вінницьку, Хмельницьку і Чернівецьку області.

Нові господарі енергійно взялися за ремонт і реставрацію. При цьому, враховуючи побажання громадськості, пріоритетом у роботі обрали відтворення первісного обличчя історичної будівлі. Залучили до цього архітекторів, істориків-краєзнавців, прислухались до пропозицій творчої інтелігенції міста. Саме з урахуванням цього було розроблено відповідні будівельні плани, за якими триває реконструкція.

Звичайно, приміщення будинків судів, з огляду на функціональну специфіку їхньої діяльності, мають певні особливості, але це, на переконання керівництва суду, аж ніяк не вплине на процес відновлення будівлі. Адже збереження історичної окраси міста має першочергове значення.

Як зазначає голова суду Віталій Кузьмишин, проводячи реконструкцію будівлі «Савою», нинішні її господарі передусім прагнуть повернути вінничанам іще одну історичну пам’ятку, залишити її прийдешнім поколінням та спонукати їх шанувати свою історію. Задля цього на першому поверсі відреставрованої будівлі планують створити музей історії міста, відтворити архітектуру мансардного поверху.

Після реставрації вінничани зможуть пишатися справжнім храмом правосуддя. Але будівля при цьому залишиться у власності місцевої громади.